Соціа́льна полі́тика — комплекс заходів державного та недержавного характеру, спрямованих на виявлення, задоволення і узгодження потреб та інтересів громадян, соціальних груп, територіальних громад.
Мета соціальної політики — створення умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, всебічного розкриття творчого потенціалу людини, її сутнісних сил, досягнення в суспільстві суспільної злагоди і стабільності.
Об'єктом соціальної політики є суспільні, зокрема соціальні, відносини, процеси життєдіяльності соціуму, що безпосередньо чи опосередковано впливають на формування соціальної безпеки людини, задоволення нею власних соціальних потреб та інтересів, освоєння і творення соціальних цінностей.
Головним завданням соціальної політики є забезпечення чіткого функціонування всієї системи соціально-політичних інститутів — суб'єктів такої політики; координація функціонування різних елементів системи; формування оптимального співвідношення між різними формами, методами, засобами з метою одержання очікуваних результатів.
До конкретних завдань соціальної політики відносяться
- створення умов для реалізації соціального потенціалу людини
- сприяння розвитку соціальних відносин
- розвиток соціально-трудових відносин
- реформування системи соціального захисту
- удосконалення системи соціального страхування
- реформування ринку праці та зайнятості
Соціальна політика держави включає:
1)регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);
2)вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;
3)розподіл і перерозподіл доходів населення;
4)формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;
5)створення системи соціального захисту населення;
6)забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури
Важливою умовою досягнення в суспільстві соціальної стабільності є реформування системи соціального захисту, головною метою якого є розширення соціальної бази перетворень на основі стабілізації життєвого рівня населення, зменшення тягаря наслідків економічних реформ для найуразливіших верств населення, вжиття заходів щодо соціальної адаптації населення до цих перетворень.
Метою реформи є підвищення охоплення соціальною підтримкою незаможних верств населення при раціональному використанні бюджетних коштів. Для досягнення цілей на період реформи поставлено такі завдання:
1. посилити адресний характер надання соціальної підтримки;
2. підвищити ефективність управлінських рішень у системі соціальної підтримки населення;
3. запровадити стимули до економічно відповідальної поведінки одержувачів соціальної підтримки
Державне регулювання системи соціального захисту населення передбачає інформаційно-просвітницькі, законодавчо-правові, організаційно-економічні важелі, які на сьогодні діють не в достатній мірі в Україні. Механізм здійснення соціальної політики має забезпечити головний принцип – адресність та диференційований підхід при запровадженні заходів із соціального захисту населення.
Реформування системи соціального страхування доцільно здійснювати на основі:
– чіткого визначення джерел і розмірів фінансування за різними видами соціального страхування;
– усунення дублювання функцій;
– централізації та впорядкування збирання страхових внесків;
– удосконалення методів контролю й підвищення ролі соціальних партнерів в управлінні соціальним страхуванням;
– створення економічних передумов зростання заробітної плати як найважливішого фактора розвитку соціального страхування.
Досить складним є сучасний стан у пенсійній системі України, а саме: низький рівень пенсій, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді через не узгоджене зі зростанням зарплати та реальними фінансовими можливостями фонду поставило вітчизняну пенсійну систему на межу кризи.
Важливе місце у системі державного соціального захисту населення займає соціальна допомога. Це турбота держави про громадян, які потребують підтримки, сприяння у зв’язку з віком, станом здоров’я, спеціальним станом та малозабезпеченістю. Допомога надається у виді грошових та натуральних витрат. Основним завданням соціальної допомоги є полегшення матеріального стану людей незалежно від їх трудової діяльності.
Отже, на даний час існують значні проблеми функціонування системи соціального захисту населення в Україні. Саме тому слід здійснити низку реформ, які передбачають внесення змін у подальший розвиток пенсійного забезпечення та пенсійного страхування. До пріоритетних напрямків реформування системи соціального захисту населення в Україні слід віднести: впровадження системи медичного страхування, реформування системи соціальної допомоги та розвиток адресної допомоги. Слід також приділити увагу соціальному забезпеченню жінок, дітей, молоді. Важливим напрямком реформування системи соціального захисту на даному етапі є забезпечення інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей для участі в різних сферах життя суспільства.
