Стратегія поведінки на ринку олігополії:дилема в'язня
теорії ігор дилема в'язня (ДВ) — гра з ненульовою сумою, в якій гравці прагнуть одержати вигоду, співпрацюючи один з одним або зраджуючи. Як у всій теорії ігор, передбачається, що гравець («в'язень») максимізує свій власний виграш, не піклуючись про вигоду інших.
іноутворення на ринку олігополіїМоделі олігополії в рамках теорії ігорЦіноутворення та виробництво в умовах олігополіїЦіноутворення в умовах олігополії
Головна  Економіка  Мікроекономіка
< Попередня ЗМІСТ Наступна >
Олігополія
Олігополією називають тип ринкової структури, де на кілька великих фірм припадає основний обсяг продажів ринку.
Товари, що випускаються олігополією, можуть бути як однорідними (сталь, алюміній, цемент), так і диференційованими (автомобілі, сигарети, холодильники тощо).
Для олігополії характерні великі вхідні бар'єри вступу нових фірм на ринок. Обмеження пов'язані з ефектом масштабу (вище говорилося про те, що існують галузі, де економія від масштабу існує навіть при дуже великих розмірах підприємства, наприклад в автомобільній або сталеливарної промисловості).
Вступ у галузь може бути суттєво обмежено за рахунок видачі ліцензій (наприклад, щоб займатися оптовою торгівлею медичними препаратами в Москві, фірма повинна мати в штаті фармацевта з вищою освітою, площа під склад більше 100 м 2 і т.д., що обмежує вступ до цю сферу діяльності дрібних фірм).
Патентування винаходів служить також певним бар'єром для конкурентів. Патент захищає інтелектуальну власність патентовласника і не дозволяє конкурентам копіювати винахід протягом тривалого терміну (наприклад, в США протягом 17 років).
Важлива особливість ринкової поведінки олігополій - взаємозалежність рішень фірм за обсягом виробництва і цінами. Жодне подібне рішення не може бути прийняте без урахування відповідних дій конкурентів. Таким чином, дії фірм-конкурентів стають для олігополії додатковою умовою при визначенні оптимальних обсягу виробництва і цін.
Фірми в ринковій структурі олігополії бояться втратити частину споживачів не тільки у разі зміни ціни фірмою-конкурентом, а й у разі проведення конкурентом успішної рекламної кампанії. Якщо конкурент починає рекламну компанію, решта фірми змушені також включатися в рекламну гонку. У результаті всі фірми-конкуренти здійснюють надлишкову рекламу. Прикладом цьому може служити заборона на телевізійну рекламу сигарет в США на початку 1970-х рр. Тоді рекламні витрати галузі значно впали, а прибутку значно зросли.
При олігополії, як і для чистої монополії, можлива також нечесна конкуренція, коли фірми, що входять в олігополію, перешкоджають входженню на ринок конкурентів неринковими методами (наприклад, силовим тиском).
Існує ряд моделей, що описують поведінку олігополій на ринку.
Модель таємної змови. Перша модель ринкової поведінки олігополії описує ситуацію, що складається в результаті таємної змови з приводу визначення ціни і обсягу виробництва.
Олігополія, прагнучи зменшити невизначеність, намагається зафіксувати ціпи на свою продукцію в надії, що така стратегія забезпечить максимізацію прибутку. Засобом досягнення цієї мети стає таємна угода між конкурентами про ціноутворення.
Таємна змова можливий за умови, що фірми стикаються з однаковими або дуже схожими умовами попиту і витрат на свою продукцію. У цьому випадку фіксована ціпа нікому з учасників угоди не дасть конкурентних переваг. У результаті таємних узгоджень вибирається оптимальний для олігополії обсяг виробництва і ціна. Такі параметри виробництва по суті адекватні ситуації, коли на ринок виступає всього лише єдиний виробник. Це означає, що ринок олігополій переростає в ринок чистого монополіста.
Ілюстрацією цінової змови олігополії служить нафтової криза 1973 року, коли міжнародна картель ОПЕК втричі підняла ціну. Так як попит на нафту нееластичний, картель змогла добитися значного збільшення ціни і незначного зниження обсягу продажів.
Модель "Ламаної кривої попиту". Другою моделлю типової поведінки олігополії служить модель "Ламаної кривої попиту", яка описує поведінку фірми, що не проводить стратегію таємної з
