Інший напрямок державного регулювання цін (тарифів) запроваджується на продукцію технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги природних монополій і господарюючих суб'єктів із числа тих, що включені до переліку підприємців, які посідають монопольне становище на загальнодержавному і регіональних ринках.
Особливе значення має анти монопольне регулювання, яке передбачає вжиття різних заходів у разі порушення підприємствами ділових відносин, а саме:
дискримінації щодо інших підприємств;
відмові надати знижки окремим клієнтам, особливо посередникам і підприємствам роздрібної торгівлі;
встановленні будь-яких примусових умов при укладанні договорів на постачання товарів, сировини, що наперед неприйнятні для споживача;
примушуванні підприємств купувати товари лише у конкретного виробника, неможливості укладати угоди з іншими, тобто обмеженні конкуренції;
пропонуванні демпінгових цін;
відмові постачати товари окремим підприємствам -реалізаторам;
повного контролю за встановленням ціни виробника в роздрібній торговельній мережі на всій території.
Державне регулювання цін (тарифів) поширюється і на тих суб'єктів господарювання, що порушують вимоги антимонопольного законодавства України, встановлюючи монопольні або дискримінаційні ціни. За таких умов лише антимонопольні комітети можуть приймати відповідні рішення та припиняти цю практику.Ціноутворення за принципом «витрати плюс» — спосіб встановлення фірмою ціни на товар, за яким обчислюють суму витрат та певний процент надбавки, формула ціноутворення у зв'язку з цим може мати такий вигляд: Затрати на виробництво + Адміністративні витрати + Витрати на збут = Собівартість + Націнка на прибуток = Продажна ціна. За цих умов фірма запропонує свій товар на ринок тоді, коли реальна продажна ціна дасть змогу принаймні покрити собівартість. Однак, крім цього прогресивного (наперед) розрахунку, на практиці велику роль відіграє ціноутворення, за якого ціни обчислюються регресивно (назад). При цьому підприємства виходять з реальної ціни на ринку, а потім обчислюють можливість покриття затрат й отримання прибутку. За регресивного ціноутворення споживач перебуває у більш вигідному становищі. Адже виробники змушені поліпшувати якість товару порівняно з конкурентами, використовувати рекламу, шукати шляхи зниження собівартості.
