На багатьох ринках працівники "продають" свої трудові послуги колективно через профспілки, основною економічною метою яких є підвищення заробітної плати. Це досягається різними шляхами, а саме: підвищенням рівня попиту на працю, скороченням пропозиції праці, кваліфікаційним ліцензуванням професій, об'єднанням існуючих і потенційних робітників.
На думку О. Вільямсона, "колективна організація праці (профспілки) й управлінські структури, що з'являються на внутрішніх ринках праці, мають систематично змінюватись разом з атрибутами праці. Попередні дані дають підстави вважати, що так воно і є"1.
Діяльність профспілок стає все більш актуальною, тому що, як рахує С. Мастен, "фірма і ринок - різняться між собою, бо роботодавець має правову базу, завдяки якій від його працівників можна очікувати більшої покори, вірності, поваги і порядності".
Найбільш бажаним засобом підвищення заробітної плати є поширення попиту на працю, що призводить до зростання, як ставок заробітної плати так, так і кількості робочих місць
Підвищення попиту на працю профспілки можуть досягнути за рахунок: збільшення попиту на продукцію і послуги, що виробляються; підвищення продуктивності праці; збільшення ціни на ресурсозамінювачі. З метою підвищення загального рівня заробітної плати профспілки підтримують політику, що веде до зниження пропозиції праці.
Метод підвищення заробітної плати через скорочення членів профспілок (шляхом найму визначеної категорії робітників, збільшення строку навчання, завищення вступних внесків, обмеження або заперечення проти нових членів) називається замкнутим або цеховим тред-юніонізмом.
Двостороння монополія — це ринок, на якому єдиному продавцеві (монополії) протистоїть єдиний покупець (монопсонія).
Таким чином, на ринку робочої сили в умовах новітнього капіталізму діють два суб’єкти: монопсоністичний наймач і професійна спілка. Можливий результат боротьби професійної спілки за реалізацію своїх інтересів і великих промислових гігантів
