Спад виробництва, поява відносного надлишку працездатного населення, загострення конкуренції на ринку праці - все це сприяло тому, що в загальних теоріях економіки щораз помітнішими стають проблеми зайнятості. Пошуки найефективніших напрямів функціонування економіки завжди супроводять і моделюванням останньої.
Зайнятість як економічна категорія - діяльність працездатного населення, спрямована на створення продукту. Зайнятими вважаються ті, хто бере участь у виробництві продукції, виготовленні товарів і наданні послуг. Повнота зайнятості економічно активного населення визначається за кількістю відпрацьованих днів за певний відтинок часу. Економічно активне населення це:
- особи найманої праці;
- постійні працівники;
- сезонні працівники;
- сезонні та випадкові працівники й особи, котрі тимчасово не працюють з об'єктивних причин;
- особи, які навчаються і суміщають роботу в режимі неповного робочого дня;
- учні й особи, що відбувають професійну підготовку на виробництві та отримують стипендію або заробітну плату.
Сільськогосподарському виробництву притаманні певні особливості, а праця в ньому має сезонний характер, тому в кількісному сенсі зайнятість у цій сфері існує в двох формах: повна і неповна. Повна зайнятість гарантує працівникам роботу впродовж усього року. Це стосується тваринників, механізаторів, спеціалістів і керівників підприємства. До категорії працівників з неповною зайнятістю належать працюючі на кінно-ручних роботах, комбайнери, залучені пенсіонери, школярі й інші працівники.
Вважаються зайнятими ті, хто:
- працюють за угодою, отримуючи винагороду незалежно від умов повної чи неповної зайнятості та тривалості робочого часу, в тому числі особи зайняті на сезонних і тимчасових роботах;
- займаються підприємницькою діяльністю;
- самостійно вишукують собі щоденну роботу;
- зайняті в особистому підсобному господарстві та реалізують продукцію за договорами;
- виконують роботу за різними угодами, в тому числі й члени виробничих кооперативів.
Окремі групи на ринку праці становлять люди, котрі:
- добровільно звільнились з підприємств або ніколи не були працюючими і не бажають працювати, не мають законних джерел і засобів існування;
- живуть на засоби одного із подружжя або інших родичів і перебувають на їхньому утриманні;
- вимушено незайняті, звільнились з різних причин з одного місця і не встигли зареєструватись на біржі праці;
- хочуть працювати, мати доходи і зареєстровані на біржі праці, вимушено незайняті або безробітні.
Основна проблема ринку праці - безробіття. Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (1992 р.), безробітними визнають працездатних громадян працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу й здатні приступити до праці. В Україні склалися помітні територіальні відмінності в рівнях зайнятості населення, що пояснюється регіональними особливостями умов відтворення суспільного продукту рівнем розвитку продуктивних сил, темпами роздержавлення та приватизації, становленням альтернативного сектору господарства, демографічною ситуацією, етноісторичними та культурними традиціями кожного регіону. Ці відмінності є визначальними при формуванні територіального ринку праці.
Безробіття - складне економічне, соціальне і психологічне явище, що виникає і відображає економічні відносини стосовно вимушеної незайнятості працездатного населення.
У сільському господарстві безробіття може мати різні причини і тому його поділяють на декілька видів.
Фрикційне безробіття є динамічним, за якого безробітні шукають або чекають на отримання роботи в найближчий час. Воно також пов'язане з добровільним звільненням із низько-оплачуваної та малопродуктивної роботи і переходом на високо-оплачуванішу, сприяє руху працівників з одних галузей в інші. Фрикційне безробіття часто перетворюється на структурне.
Структурне безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у випадку переорієнтації виробництва, закриттям шкідливих підприємств. Структурне безробіття характерне тим, що працівники, котрі втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть бути використані на тих робочих місцях, які пропонуються в інших. Воно є тривалим і має, зазвичай, хронічний характер. Отже, за структурного безробіття люди не можуть отримати роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання, а інколи й зміни місця проживання. Існує ще й циклічне безробіття.
Циклічне безробіття постійно змінюється за масштабами і спричинене спадом виробництва. Цей тип безробіття пов'язаний з дефіцитом попиту, коли попит на товари і послуги зменшується і зайнятість скорочується. Найбільше від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку та некорінне населення. Такий тип безробіття після виходу економіки з кризи, коли обсяг виробництва нарощують, зменшується, оскільки зростає потреба в робочій силі для виробництва товарів і надання послуг.
|
Безробітними, згідно з чинним законодавством, не можуть бути визнані громадяни, котрі: - не досягли 16 років, за винятком тих, що працювали і скорочені з різних причин; - уперше шукають роботу, не мають професії і відмовились від професійної підготовки та від тимчасової роботи; - відмовились від двох пропозицій відповідної роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу; - мають право на пенсію. Вивільнення робітників може регулюватися чинниками, показаними на рис 11.2. Найсуттєвіші чинники, що впливають на рівень безробіття в Україні: - спад виробництва; - структурні зрушення у виробництві продукції; - приватизація та зміна форми власності; - кризова ситуація в кредитно-фінансовій, інвестиційній, зовнішньоекономічній сферах і сфері доходів. |
