закономірності.
Перша з них - втрата державою функцій монопольного розпорядження ресурсами. Вона полягає в тому, що держава відходить від одноосібного розпоряджання ресурсами, втрачає монопольну владу на прийняття рішень у сфері управління економікою. Внаслідок прийняття ініційованих нею законодавчих актів держава діє відповідно до них і перетворюється на такого ж суб'єкта ринку, як і інші учасники (приватні та колективні підприємства, фізичні особи, їх об'єднання тощо).
По-друге, у процесі зміни економічної ролі держави формується значний арсенал засобів її впливу на всі сторони господарської діяльності в суспільстві. Вона має можливість в нових умовах використовувати як більш гнучкі, так і дієвіші засоби регулювання, функціонування та розвитку економіки. Йдеться про податкові, кредитні, валютні та інші регулятори, які використовуються для регуляторного впливу на діяльність всіх учасників ринкових відносин.
По-третє, через те, що формування ринкових відносин - тривалий процес, то в умовах перехідного стану економіки можлива участь держави у виконанні нею успадкованої від попередньої системи виробничих функцій. Крім цього, за нею залишається фінансування
соціальної сфери, фундаментальної науки, освіти, охорони навколишнього середовища тощо.
/Другою закономірністю розвитку перехідної економіки є бюджетна криза. її наявність тісно пов'язана зі зміною статусу держави в економіці. У спадок від Радянського Союзу Україна отримала потужну промисловість, сільське господарство, інші галузі, розгалужену соціальну сферу, значні за чисельністю збройні сили, котрі за винятком виробничої сфери, утримувались за рахунок державного бюджету. На перших етапах ринкових трансформацій зберігалося намагання держави фінансувати ці сфери і види діяльності. Але в усіх країнах СНД дохідна частина державного бюджету у 90-х роках XX ст. різко скоротилася внаслідок катастрофічного падіння обсягів виробництва. Значний негативний вплив на стан доходів державного бюджету мали недосконалість податкової системи, відтік капіталів за кордон, суттєве зростання масштабів тіньової економіки. Внаслідок цього дефіцит державного бюджету став хронічним і практично неминучим явищем для більшості постсоціалістичних країн.
Третьою закономірністю розвитку перехідної економіки вважається трансформаційний спад. Він породжений глибокою економічною кризою, котра виникає внаслідок відсутності скоординованості дій між суб'єктами господарської діяльності. Коли планово-директивні механізми координації господарської діяльності розвалені, а ринкові, навіть у поєднанні з державним регулюванням, ще не створені або недостатньо дієві, то це і виливається у спад в соціально-економічному розвитку. До того ж, адміністративно-командній економіці був притаманний, з одного боку, хронічний дефіцит, а з іншого - значні обсяги продукції, котра не знаходила збуту. Для більшості постсоціалістичних країн притаманна масштабність і глибина падіння економіки в умовах трансформаційного спаду. В Україні за 1990-1994 pp. обсяги валового внутрішнього продукту зменшились на 45,6%, промислового виробництва - на 40,4%, сільськогосподарського — майже на третину.1
