Речові права - це права, що забезпечують задоволення інтересів власника шляхом безпосереднього впливу на річ, яка перебуває у сфері його господарювання.
Головне місце у системі речових прав посідає право власності, оскільки право власності - це право на свою річ, тому воно і породжує повне панування над річчю. Сутність права на ч у ж і речі полягає у тому, що особа може користуватися чужою річчю, а інколи навіть розпоряджатися нею. До речових прав належать права, похідні і залежні від права власності, які виникають як за волею власника, так і відповідно до закону. ЦК України до речових прав, окрім права власності, відносить і речові права на чуже майно (статті 395-417). Право на чужу річ має такі особливості:
- є похідним від права власності;
- має обмежений характер і його обсяг вужчий ніж право власності;
- зберігається при зміні власника;
- захищається такими самими способами як і право власності;
- може захищатися і від власника.
У ст. 395 ЦК України наводиться перелік видів прав на чуже майно, який не є вичерпним:
а) право володіння;
б) право користування (сервітут);
в) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
г) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Право на ч у ж у річ є важливим речовим правом. У цьому випадку право власності на річ належить одній особі, в той час, як інша особа має на цю річ певне речове право, але обмежене за змістом. Наприклад, ми маємо посеред поля ділянку, на якій посадили картоплю. Оскільки у вас з вами, як правило, гелікоптера немає, для того, щоб восени вивезти картоплю, необхідно отримати дозвіл на проїзд вантажівкою у власника сусідньої земельної ділянки, тобто своєрідний дозвіл на використання чужого майна, оскільки без допомоги сусіда наше право власника може перетворитися на своєрідну фікцію, мертве право.
Право володіння.
Володільцем чужого майна є особа, яка фактично утримає його у себе. Володіння може бути як законним, так і незаконним. Право володіння виникає внаслідок договору, який укладено із власником.
Сервітут - це право користування чужим майном. Таке право може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів. Сервітут може встановлюватися також щодо нерухомого майна (будівлі, споруди тощо), для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом, рішенням суду. Емфітевзис - це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Емфітевзис встановлюється за договором між власником земельної ділянки й особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою (землекористувачем). Строк емфітевзису, розмір оплати, її форма, порядок та строки виплати встановлюються договором.
Суперфіцій.
Власник земельної ділянки має право надати її іншій особі не лише для сільськогосподарських потреб, а й для будівництва. Право передачі земельної ділянки у користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель називають суперфіцієм.
67.
