Відповідно до чинного законодавства фізична особа може бути визнана у судовому порядку безвісно відсутньою, якщо:
o протягом одного року вона відсутня за місцем постійного проживання;
o протягом року відсутні відомості про місце її перебування. Зацікавлені особи повинні надати докази того, що вони вживали всіх необхідних заходів щодо встановлення місця перебування такої особи (опитувалися громадяни, направлялися запити, оголошувався розшук тощо), а також обґрунтувати причини, із-за яких необхідно визнати громадянина безвісно відсутнім (наприклад; його майно може бути знищене, розкрадене, утриманці перебувають у важкому матеріальному становищі тощо). Сам порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільно-процесуальним кодексом України. При визнанні фізичної особи безвісно відсутньою настають такі правові наслідки:
o над майном безвісно відсутньої особи встановлюється опіка. З цього майна видається утримання громадянам, яких безвісно відсутній зобов'язаний за законом утримувати:. За рахунок цього самого майна погашається заборгованість з інших зобов'язань безвісно відсутнього (ст. 44 ЦК України);
o неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки, дружина, незалежно від віку і працездатності, якщо вона доглядає дітей безвісно відсутнього, які не досягли восьми років, мають право вимагати призначення їм пенсії у зв'язку з визнанням годувальника безвісно відсутнім (ст. 46 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р.);
o дружина безвісно відсутнього набуває права розірвати шлюб у так званому спрощеному порядку через органи РАЦСу (а не в суді) і без згоди цього подружжя інше подружжя може розірвати шлюб;
o припиняються зобов'язання, тісно пов'язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, дія довіреності, договору поруки); o кредитори мають право вимагати задоволення з майна цієї особи.
16.
