Банківський кредит — це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.
Банківський кредит — найбільш розповсюджена форма кредиту. Саме банки най- частіше надають позики суб’єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються за інших форм кредитування. Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стіль ки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші в одних суб’єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам. Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залучений капітал, тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господарюючими суб’єктами на рахунки або депозити. Третя особливість цього кредиту характеризується тим, що банк позичає не про- сто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так ви- користовувати отримані в банку кошти, щоб не тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній, принаймні, для того, щоб сплатити позиковий відсо- ток. Невід’ємним атрибутом банківського кредиту є платність. Об’єктом банківського кредиту є грошовий капітал банків як капітал, що відокре- мився від промислового. Основними джерелами формування банківського капіталу є власні кошти банків; кошти юридичних і фізичних осіб, розміщені на депозитних рахунках; міжбанківський кредит; кошти, отримані від випуску цінних паперів; за- лишки на розрахункових і поточних рахунках. Суб’єктами банківського кредиту є кредитор-банк і позичальник-підприємство, домашні господарства, держава. Метою банківського кредиту є задоволення тимчасової потреби в коштах.
