Державно-правова форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин країн представляє собою валютну систему. Таким чином, валютна система являє собою сукупність двох елементів: валютного механізму та валютних відно- син. Під валютним механізмом мають на увазі правові норми та інститути, які діють на національному та міжнародному рівнях. Валютні відносини мають повсякденні зв’язки, в які вступають приватні особи, фірми, банки на валютних та грошових ринках з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та валютних операцій
Національна валютна система — це державно-правова форма організації валют- них відносин на території певної країни. Вона встановлює певний порядок валютних розрахунків і правила роботи з валютою інших країн. Функціонування національної валютної системи регулюється з урахуванням норм міжнародного права та національного законодавства країни. Складовими елементами валютної системи є національна валюта, умови її кон- вертованості, режим валютного курсу, валютні обмеження в національній економіці, механізм валютного регулювання і контролю, правила використання іноземної валю- ти і міжнародних платіжних та кредитних засобів обігу тощо
Цілісна структура міжнародних валютних відносин являє собою активну взаємо- дію регіональних валютних систем. Регіональна валютна система — це правова форма організації валютних відносин між групою країн. Найважливіші елементи такої системи: регіональна міжнародна розрахункова одиниця;Ø спеціальний режим регулювання валютних курсів;спільні валютні фонди;регіональні кредитно-розрахункові установи.Прикладом регіональної валютної системи може бути Європейська валютна сис- тема, яка була заснована у 1979 р., і одночасно виступає як елемент сучасної світової валютної системи.
Світова валютна система включає міжнародні кредитно-фінансові інститути та комплекс міжнародних договірних та державно-правових норм, що забезпечують функ ціонування валютних інструментів. Елементами світової валютної системи є певний набір міжнародних платіжних засобів, валютні курси та валютні паритети, умови конвертованості, форми міжна- родних розрахунків, режим міжнародних ринків валюти та золота, міжнародні та на- ціональні банківські установи тощо. У своєму розвитку світова валютна система пройшла чотири основні етапи:
Першою в історії світовою валютною системою була система, що спирала- ся на єдині правила обігу золотого грошового товару і відома під назвою система золотого стандарту. Юридично вона була оформлена на Міжнарод- ній конференції в Парижі в 1867 р.
Для неї були характерні такі риси: — сформувалася стихійно в кінці ХІХ — початку ХХ ст.; — не було ніяких міжнародних норм, які регулювали б валютні відносини; — платіжний оборот обслуговувався переважно золотом; — основу валютних курсів у цей період становив валютний золотий паритет; — обмін національної валюти на іноземну не обмежувався; — існувало вільне вивезення та ввезення золота із країни в країну, що стабілізу- вало валютний курс.
Друга світова валютна система зародилася після Першої світової війни, а юридично була оформлена в 1922 р. в м. Генуя. Її особливостями були: — золотомонетний стандарт замінили золотодевізним, тобто національна валю- та спочатку обмінювалась на іноземну валюту, розмінну на золото (девізу), а за девізу здійснювалася купівля товарів та послуг. — банкноти і білонні монети розмінюються на золоті зливки; — відмінено вільне карбування золотих монет.
У липні 1944 р. міжнародна фінансово-валютна конференція країн антигітле- рівської коаліції в м. Бреттон-Вудсі (США) згодили і затвердили міжнародні принципи третьої світової валютної системи. Угоду підписали 35 країн.
Характерні риси Бреттон-Вудської валютної системи: поряд із золотом як світові резервні та розрахункові валюти використовували-· ся дві національні валюти — долар США і в значно меншому розмірі — англій- ський фунт стерлінгів; обов’язковість обмін у резервних валют на золото іноземними урядовими· установами і центральним банкам за офіційним курсом 35$ за 1 тройську ун- цію (31,103 г); установлення всіма країнами–членами системи твердих паритетів їхніх валют· до долара та підтримання шляхом валютної інтервенції курсів валют на рівні цих паритетів, не допускаючи ринкових відхилень більше, ніж на один відсо- ток у той чи інший бік; створення міжнародного валютного фонду (надає його членам кредитну допо-· могу для здійснення валютної інтервенції) і Міжнародного банку реконструк- ції та розвитку (МБРР або Всесвітнього банку).
Головні положення Кінгстонської валютної системи були юридично оформлені у серії поправок до Статуту МВФ, суть яких така: — кожна країна — член МВФ на свій розсуд може вибирати режим курсу влас- ної валюти; золото перестає бути еталоном вартості в міжнародній валютній системі і від- повідно відміняється його офіційна ціна; відбувається процес повної демонетизації золота — виведення цього благо- родного металу з внутрішньої сутності грошово-валютних відносин; юридичне надання права кожній з валют країн — учасниць Кінгстонської сис- теми виконувати роль резервної валюти; надання виконав- чому органу МВФ — Директорату — широких повноважень для здійснення нагляду за виконанням країнами своїх зобов’язань за угодою.
