Світовий досвід країн ринкової економіки знає два основних способи регулювання інфляційного процесу: кейнсіанський і монетаристський. Кейнсіанський метод передбачає розширення впливу держави на економіку, підвищення її регулюючої ролі в кредитно-відсотковій політиці, а монетаристський, проти якого виступають усі прихильники унітарної держави,— впровадження таких дій, як самоусунення держави з економічного життя, відмова від дотацій на соціальні та інші потреби. Звичайно, в країнах, де такі дотації не мають істотного значення, монетаристські дії дають значний позитивний ефект.
З’ясуванню основних причин інфляції дає змогу визначити найважливіші шляхи боротьби з нею. Розрізняють такі три методи стабілізації грошового обігу: нуліфікацйо, ревалоризацію і;девальвацію.
Нуліфікація означає такий різновид грошової реформи, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобто оголошуються недійсними. Цей метод використовується за наявності супергіперінфляція Він мав місце під час проведення грошової реформи 1922—1924 рр. в колишньому СРСР. При цьому один новий карбованець обміювався на 50 млрд. старих. У Німеччині під час грошевої реформи 1924 р. 1 нова марка обмінювалася на 1 трян. старих.
Ревалоризщія — це повернення попередньої купівельної сили грошовим знакам. Для цього з обігу вилучаються зайві грошії Цей метод застосовується за незначної інфляції.
Девальвація означає зниження обмінного курсу однієї країни до грошової одиниці іншої. За своєю сутністю вона протилежна ревальвації. Шд час панування золотош стандарту девальвація означала офіційнезниження золотого вмісту грошової одиниці, а її результатом був обмін останньої на меншу кількість золота.
