Товарна форма суспільного виробництва визначає натурально-речовий рух продуктів і його грошовий вираз, взаємодія яких визначає формування суспільної вартості й реальної цінності грошей. Безперервність суспільного процесу відтворення потребує й неперервності руху грошей. Для з´ясування закономірностей і особливостей руху грошей в процесі суспільного відтворення економістами Заходу розроблено умовну модель грошового обороту, яка включає:
а) рух продуктів, що фактично відображає обсяг ВВП;
б) ринок ресурсів (земля, будівлі, робоча сила та інші засоби виробництва);
в) грошовий ринок, на якому реалізуються тимчасово вивільнені грошові кошти;
г) світовий ринок.
Всі ринки за допомогою переливу грошових коштів у вигляді грошових потоків тісно взаємопов´язані між собою, відображаючи фактичне функціонування єдиного ринкового простору країни.
Для з´ясування механізму взаємодії грошового обороту і грошових потоків як кругообороту доходів і продуктів розроблено функціональну модель, в якій застосовано ряд припущень і узагальнень. Зокрема:
Всі суб´єкти грошового обороту згруповано у чотири укрупнені групи:
а) фірми – всі ті юридичні та фізичні особи, які приймають участь у створенні й реалізації ВНП;
б) сімейні господарства – усі сімейні одиниці, які отримують самостійні грошові доходи і несуть видатки з сімейного бюджету;
в) уряд – державні управлінські та інші структури, що забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу та національного продукту;
г) фінансові посередники – суб´єкти грошового ринку, які діють посередниками, акумулюючи та розміщуючи вільні грошові кошти на грошовому ринку від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).
Все розмаїття доходів і видатків кожної з групи об´єднано у кілька економічно відособлених основних грошових потоках. Звичайно, рух грошей відбувається всередині кожної з груп, які є складовою частиною сукупного грошового обороту, але дана модель абстрагується від них.
