Існує 3 періоди розвитку господарського права:
Італійський (11-13 ст.) – торговельне право являло собою звичаї, задопомогою яких регулювалися відносини між купцями всерединісередземноморських купецьких гільдій. Торговельні звичаї різних гільдійсуттево відрізнялись. Для розв’язання суперечок між членами гільдій призначалися консули, рішення яких у хронологічній послщовності занотовувалися у статути.Французький (14 — початок 18 ст.) — З’являються nepшi систематизованіакти (французький королівський ордонанс 1673 року «Про торгівлю»,ордонанс «Про мореплавство»). З’являються тенденції до уніфікаційстатусів гільдій, але, в цілому, торговельне право ще мае кастовий характер.Німецький (кінець 18 – 19 ст.) — За прикладом Франції у білышості країнконтинентальної Європи встановлено подвійне регулювання господарської діяльності за допомогою норм тор-говельного та цивільного права(«дуалізм приватного права»). Норми цивильного права застосову-ються утому випадку, коли відсутні норми торговельного права. Торговельнікодекси приймаються в Icпанії (1829 р.), Португалії (1833 р.), Німеччині(1861 р.). Загальнонімецький торговельний звіт був не додатком доцивільного законодавства, а паралельним щодо нього законом. Господарче(економічне, торговельне, комерційне, підприємницьке) право регулюевідносини суб’екта господарської діяльності між собою, споживачами та державою при виробництві товарів, надання послуг та виконаньм інших суспільно необхідних функцій.
