70. Неокласичний синтез:

витоки та основні постулати.
Кейнсіансько-неокласичний синтез - це наукова теорія і
теоретична доктрина поєднання елементів кейнсіанських і
неокласичних поглядів
Наприкінці 70-х рр. різниця між кейнсіанською та
неокласичною иколами мала більше історичний, ніж
концептуальний характер.
Однак іще задовго до того, як на засаді теорій
економічного зростання відбулося органічне поєднання
двох напрямків економічної теорії, було проголошено
принцип «неокласичного синтезу».
Такий підхід було запропоновано Джоном Хіксом ще
1937 р., у 40—50-х рр. підтримано Франко Модільяні та
остаточно обгрунтовано Полом Самуельсоном.
Суть синтезу полягала в тім, іцо залежно від стану
економіки пропонувалось використовувати або
кейнсіанські методи регулювання, або рецепти
економістів, які стояли на позиціях обмеження втручання
держави в економіку та вважали найліпшими регулято-
рами грошово-кредитні механізми, що діють за умов
вільного ринку, забезпечуючи рівновагу між попитом і
пропозицією, виробництвом і споживанням.
Найвидатнішим пропагандистом і автором теорії
«неокласичного синтезу» був американський економіст,
професор П. Самуельсон, який писав: «Мої погляди
вичерпуються загальною неокласичною теорією, яка
включає в класичну традицію будь-яку частину
кейнсіанського і неокейнсіанського аналізу, що є
придатною для сучасної економіки».
Його книжку «Економіко» (1948), яка стала
найпоширенішим підручником і витримала безліч
перевидань різними мовами світу, присвячено аналізу
проблем, що стосуються всіх сторін економічного життя.
Особливо наголошено на ідеї неокласичного синтезу в
третьому виданні «Економіксу» (1955), де Самуельсон
висловлював сподівання, що такий синтез допоможе
подолати відстань між мік-ро- та макроекономікою.
Кейнсіансько-неокласичний синтез - це наукова
теорія і теоретична доктрина поєднання елементів
кейнсіанських і неокласичних
поглядів.Розробники: Хікс, Самуельсон,Хансен,
Клейн. Патінкін..Джон Хікс , пол. Самуельсон –
представники напряму неокласичного синтезу