25. Два напрями розвитку (революційний та еволюційний) сільського господарства США, Японії та Європейських країн.

У Франції сільське господарство розвивалося на 
основі парцелярного землеволодіння. Протягом XIX ст. 
йшов повільний процес концентрації земельних володінь і 
одночасного зростання кількості парцелярних 
господарств. Формувалося фермерство. Селянське 
господарство залишалося провідною галуззю .Аграрна 
криза кінця XIX ст. прискорила механізацію сільського 
господарства. Проте порівняно з іншими європейськими 
країнами рівень розвитку сільського господарства був 
низьким. Гальмувала розвиток сільського господарства 
його парцелярність, залишки такої оренди, як 
половинщина, заборгованість селян в іпотечному банку, 
державні податки. Розвиток аграрних відносин у 
Німеччині характеризувався поступовою ліквідацією 
феодально-кріпосницьких відносин. Посилився процес 
майнової диференціації серед селянства. Основна частина 
селян перетворилася на наймитів з наділом і орендарів, 
становище яких було складним у зв'язку з високою 
земельною рентою. У Німеччині на той час було два типи 
розвитку аграрних відносин. Для східних районів 
характерним був юнкерський шлях аграрної еволюції. У 
північних та південно-західних районах і в Баварії 
розвивалися селянські й фермерські господарства. На 
інтенсивний шлях розвитку сільське господарство 
перейшло під впливом аграрної кризи 1876-1895рр. 
Значна роль в цьому належала урядовій політиці 
аграрного протекціонізму. У цілому індустріалізація 
сільського господарства Німеччини відбувалася повільно, 
темпи його розвитку відставали від промисловості. 
Факторами, що стримували цей процес, були 
збезземелення і малоземелля більшості селян, їх низька 
купівельна спроможність, висока земельна рента, 
заборгованість. У США цей період характеризується 
утворенням фермерського господарства як панівної 
форми землеволодіння. Внаслідок боротьби за 
демократизацію аграрного законодавства поліпшилися 
умови продажу землі, але залишалося скватерство - 
система вільного займу земель. Ліквідація рабства в ході 
громадянської війни, акт про гомстеди (поселення), 
прийнятий у 1862р., активізували зростання аграрного 
сектора економіки. Сільське господарство США 
розвивалося на основі індустріалізації, що забезпечило 
його переваги в світовому сільськогосподарському 
виробництві. Зерновий напрям був визначальним для 
сільського господарства. Серед технічних культур 
переважала бавовна. Важливе місце займало молочне і 
м'ясне тваринництво. Розвиток техніки сприяв механізації 
сільського господарства. На Півдні розвиток сільського 
господарства відбувався повільніше через ліквідацію 
здольщини ( кропперства) і системи боргового рабства 
(пеонажу). У кінці XIX - на початку XX ст. вартість 
сільськогосподарської продукції швидко зростала. 
Господарство заможного фермера мало товарний 
характер. США стали одним з головних експортерів збіжжя 
і м'яса на світовий ринок. Отже аграрні відносини в США 
розвивалися в умовах панування фермерського 
господарства, що було тісно пов'язане з ринком. Це 
сприяло піднесенню продуктивності та інтенсивності 
праці, розвитку механізації, агрокультури, використанню 
найманої робочої сили. 
В Японії у 1872-1873рр. була проведена земельна 
реформа. Вона анулювала феодальне право і утвердила 
буржуазну власність на землю. Землю обробляли вручну.  26. Історичні умови виникнення і загальна 
характеристика класичної політичної економії. 
 Розвиток капіталістичних відносин спричинив занепад 
меркантилізму. Інереси буржуазії переміщуються із сфери 
обігу в сферу виробництва. За цих умов рекомендації 
меркантилістів не вирішували економічних проблем 
буржуазії. Промислова буржуазія вимагала обгрунтування 
капіталістичного виробництва, розробки нових категорій, 
таких, як заробітна плата, прибуток, рента. Відбувається 
бурхливий розвиток промисловості. Великих успіхів було 
досягнуто у розвитку фізики, математики, механіки, 
філософії та інших науках, внаслідок чого було покладено 
початок формуванню політичної економії як науки. За цих 
умов і виникла класична політична економія. 
 Основні ознаки екон. школи: 1)ідея прир. порядку згідно, 
де все у світі підпорядков. законам в природі. 2)це 
концепція екон-ї людини, якою рухає єдине прагнення – 
особиста вигода та егоїзм. 3)це ідеологія ек-го 
лібералізму(дословно “лібер” дозволяє робити все, 
відповідно до якого держава не повинна втручатися у в-
во). 4)радикальні зміни методології дослідження екон-ї 
науки від поверхневості та описовості меркантилізму до 
методів наук-ї абстракції аналізу та синтезу, індукції та 
дедукції. 5)розробка нового категоряльного апарату, 
дослідж-я екон-х категорій:як вартість, ціна, прибуток, 
рента тощо. 6)розгляд внутр. суттєвих взаємозв’язків екон-
х явищ і формул-ння екон-х законів та їх реалізація у сфері 
екон. політики держави. 7)аналіз сфери безпосереднього 
виробн-ва як вирішальної фази сусп відтворення, що не 
перешкоджувала окремим предст-кам класичної школи 
дослідження також сферу розподілу Д.Рікардо, сферу 
споживання П.Буагільбер і сферу реалізації Мальтуса. 
 Еволюція ідей класичної школи умовно поділяється на 
кілька етапів: 1)зародження ідей, пов’язаних з іменами 
У.Петті та П.Буагільбер, а також представниками 
фізіократами школи Франції; 2)розквит класичної школи – 
це економічна сис-а А.Сміта, яку він виклав у праці 
“Дослідження про причини і природу багатства народів”, 
яка була написана у 1776р.; 3)розвиток ідейної спадщини 
світу вченими: Мальтусом, Сеєм, Рікардо; 4)Д.С.Мілль – 
“Принципи політичної економії”(1848) – завершальний 
етап.