42.Математична школа неокласичної політекономії. В.Джевонс. Ф.Еджворт.

Математичні концепції політекономії беруть початок у 
працях Курно i спираються, переважно, на теорії 
суб'ективної корисності та продуктивності факторів 
виробництва. Виникнення математичноі концепії 
економічної рівноваги зумовлене перетворенням 
капіталізму на розвинуту господарську систему з високим 
рівнем взаемозв'язку та однорідності Bcix и частин i 
елемент1в, а також розвитком математики. 
Самостійнють i конструктивність математичного методу 
полягае в тім, що це не тільки метод описування, а и 
метод дослщження, причому не лише кількісного, a i 
якісного. 
Поряд з Курно перил спроби застосування математики в 
економіці зробили італіець Дж. Сева, швейцарець Д. 
Бернуллі, француз Ф. де Форбонна, німець И. фон Тюнен. 
У цілісному вигляді математичну теорію економічної 
рівноваги репрезентують npaці великого французького 
економіста-математика, основоположника лозанської 
школи Леона Вальраса (1834 — 1916). 
Головним у творчості Вальраса було опрацювання Teopiї 
макроекономічної рівноваги. Рівновагу Вальрас 
характеризував як «стан, за якого ефективний попит i 
пропозищя виробничих послуг е рівними, icнye постійна 
стійка ціна на ринку продуків i, нарешті, продажна ціна 
продуктів дорівнюе витратам, втіленим у виробничих 
послугах. Дві перші умови належать до рівноваги обміну, 
третя — до рівноваги виробництва». Ці умови Вальрас 
відобразив за допомогою чотирьох взаемозв'язаних 
систем рівнянь.Сам Вальрас сприймав природу рівноваги 
в такий cnoci6. Людина приходить на ринок з певною 
кількістю товарів i з певним бажанням реалізувати ix за 
різними цінами. Якщо цi товари пощастило реалізувати за 
цими щнами, то попит i пропозищя е рівними, а на ринку 
існуе рівновага. Але якщо попит i пропозищя різні , то ціни 
будуть змінюватися, аж поки не буде досягнуто певної 
р1вноваги. Це i е загальна теорія рівноваги обміну, 
завдяки якій Вальрас став відомим у 
політекономії.Вільфредо Парето (1848—1923) — 
італійський економіст i соціаліст, що також зробив 
великий внесок в економ1чну науку. Головна ідея, яку він 
пропагував, полягала у створенні економічної теоpiї, 
«очищеної» від понять цінності и корисності. На його 
думку, політична економія мае вивчати механізм 
встановлення рівноваги між потребами людей та 
обмеженими ресурсами для iхньогoro задоволення. 
Намагаючись теоретично обгрунтувати модель 
взаемозалежност) Bcix економічних факторів, що 
впливають на суспільне виробництво i споживання, він 
широко користувався математичними методами 
аналізу.Парето розвинув теорто добробуту або, як н 
інакше називають, теорію економічного оптимуму, суть 
якої полягае в оптимальному розподілі економічних 
pecypeia i благ, що виробляються. За Вальрасом, як 
відомо, в результаті еквівалентного обміну кожен його 
учасник отримуе максимум корисності. Удосконалюючи 
теорію загальної економічної рівноваги Вальраса, Парето 
уточнив критерії стійкої рівноваги, сформулював її умови, 
що отримали назву «оптимуму Парето».