63. Зворотній курс

 Японія програла Другу Першу світову війну. Економіка 
країни перебувала у стані хаосу. Галузі легкої 
промисловості довелося практично створювати наново. 
Випуск промислової продукції 1945 р. становив 28,5% від 
рівня 1935-1937 рр. Відновлення здійснювалося повільно. 
Якщо 1948 р. за іншими переможених країнах обсяги 
виробництва наблизилася довоєнного рівня, то Японії він 
досяг лише 52%.На відміну від країн Західної Європи 
Японії була надано допомогу з плану Маршалла. Захід 
обмежився гуманітарної допомоги у розмірі 2,2 млрд. 
дол., що становило вливанням на Західну Німеччину. З 
іншого боку, були до мінімуму репарації, накладені на 
Японію після Другої Першої світової. 
Програма “зворотний курс” отримала свою назву через 
наступні подій. Спочатку післявоєнний період США 
припускали взяти за основу гомінданівський Китай. Але 
оскільки здійснити такий намір зірвалася, США змінили 
напрям своїх дій. Мета “зворотного курсу” полягало у 
забезпеченні стратегічного союзу з японською буржуазією 
і перетворення Японії “майстерню Азії”. 
Програма “зворотного курсу” розробили представниками 
американського монополістичного капіталуДж.Доджем 
іК.Шоупом. Реформированию у роки окупації (1946-1952) 
піддавалися усі сторони суспільно-економічного життя: 
господарський уклад, суспільний лад, державний устрій. 
Треба було демілітаризувати і демократизувати Японію, 
перейти від тотальним контролем до ринкової 
економіки.Головною з демократичних реформ став 
розпуск дзайбацу, тобто. холдингів (1947-1948), тримали 
акції закритих концернів. Була здійснена демонополізація 
економіки, тобто. розукрупнені гігантські промислові й 
торгові компанії. З-під контролю холдингів в такий спосіб 
вийшло багато фірм, завдяки разукрупнению гігантів 
утворилися нові фірми. У 1947 р. було видано 
антимонопольний закону про закріпленні картельних угод 
та створення жорстких монопольних структур. Це означає, 
хто був заборонені холдинги, запроваджено контроль над 
злиттям фірм, обмежена взаємне тримання акцій. 
Свобода торгових операцій та доступом до джерелам 
фінансування отримали правовий захист. Ці заходи 
закладали основи конкурентної економіки. Повоєнні 
перетворення включали земельну реформу 1947-1950 рр. 
Воно складалося в викуп державою поміщицької землі із 
наступною продажем їїарендаторам-крестьянам. Розміри 
ділянок обмежувалися до 1 га. Оскільки відбувалася 
гіперінфляція, то реальна цінність викупних сум падала. 
До 1950 р. селян перейшло 80% орендної землі. Отже, у 
Японії булаперераспределена земельна власність і 
сформувалася верства вільних дрібних фермерів.  1950-го 
р. за рекомендацією управляючого Детройтским банком 
Д.Доджа було здійснено радикальна бюджетну реформу. 
Відповідно до нею вводилися принципи суворого 
балансування статей бюджету та взагалі його 
бездефіцитності. Реформа передбачала припинення 
виплат компенсації військовим заводам за 
конверсію.Убиточним підприємствам большє нє 
надавалися субсидії. Грошова емісія ставилася під 
контроль. Було прийнято єдиний фіксований валютний 
курс. Японським підприємств і банків дозволялося вести 
операції у зовнішньому ринку. У японській економіці 
повністю утвердилися ринкові відносини.