62. політика голлізму у франції

Відновлення економіки Франції йшло досить швидкими 
темпами. Величезну роль у відбудові господарства країни 
мала націоналізація, яка проводилася в 1945-1947 рр., в 
результаті якої були націоналізовані такі важливі галузі 
економіки як електроенергетика, вугільна промисловість, 
газові підприємства, значна частина авіаційної 
промисловості, автомобільні заводи фірми «Рено», 
морське судноплавство, повітряний транспорт.  
Важливим етапом в економічній історії Франції був другий 
прихід до влади Ш. де Голля (раніше він був керівником 
уряду в 1944-1946 рр.). 1 червня 1958 р. він був 
затверджений прем’єр-міністром Франції, а з 21 грудня 
того ж року вибраний керівником держави на семирічний 
термін.  
Суть економічної політики голлізму полягала у заохоченні 
швидкого розвитку практично всіх галузей промисловості, 
її структурна перебудова, подальша концентрація 
виробництва, створення великих корпорацій, 
використання досягнень НТП.                        Це була 
послідовна і жорстка політика держави, спрямована на 
всебічний і пропорційний розвиток всіх галузей 
економіки, яка згодом отримала назву політики 
«індустріального імперативу». Економічна політика 
голлізму була заснована на доктрині державного 
втручання в економічне життя країни.  
Для післявоєнної Франції характерною рисою було 
широкомасштабне втручання держави в економіку. У 1957 
р. держава володіла 36% усього національного майна, на 
її підприємствах створювалося біля 13% валового 
національного продукту. У 1958 р. в руках держави 
знаходилося 97% вугільної промисловості, 95% видобутку 
газу, 80% авіаційного виробництва, більше 40% 
автомобільної промисловості. Держава володіла 
залізницями, великими військовими підприємствами, 
акціями авіаційних і морських транспортних компаній.  
У післявоєнний період Франція першою з країн Західної 
Європи застосувала так зване державне індикативне 
планування.