61. Плани Л.Ерхарда

Після нищівної поразки в Другій світовій війні економіка 
ФРН знаходилася в стані жорстокої розрухи. Фактично 
країна виробляла менше половини продукції від випуску 
1936 р. Державний борг гітлерівського уряду 
катастрофічно виріс з 27, 2 млрд. марок в кінці 1938 р. до 
377,2 млрд. марок до моменту капітуляції країни, тобто 
майже в 14 разів. Інфляція наближалася до 600% свого 
довоєнного рівня. Німеччина повинна була виплатити 
репарації в обсязі 20 млрд. дол.  
Оздоровлення економіки Німеччини вимагало 
радикальних реформ. Головним архітектором 
господарських реформ післявоєнної Німеччини став 
професор Людвіг Ерхард, пізніше — канцлер ФРН. 
Шляхами економічного відродження країни він бачив 
вільну приватну ініціативу і конкуренцію в поєднанні з 
активною участю держави в господарському житті. У книзі 
«Добробут для всіх», опублікованій у ФРН у 1957 р. він 
відзначає, що основною метою економічних реформ є 
створення «соціального ринкового господарства», 
підвищення купівельної спроможності всіх верств 
населення, концентрація всіх зусиль народного 
господарства на збільшенні народногосподарського 
доходу. Держава, на думку Л. Ерхарда, повинна 
підтримувати нормальне функціонування системи цін та 
забезпечити захист ринкової економіки від монополізму 
товаровиробників. Для попередження циклічних криз їй 
необхідно використовувати важелі кредитної, валютної, і 
податкової політики. 
Плани Л.Ерхарда спиралися на грошову реформу, вільні 
ціни