15 Відображення господарського розвитку

Західної 
Європи та Київської Русі Історія економічної думки 
України часів раннього та класичного середньовіччя 
пов'язана з добою Київської Русі — першої держави на 
українській етнічній території. Літературними джерелами, 
що з них можна дізнатися про тогочасні економічні 
погляди, є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси й 
записи норм світського та церковного права тощо. 
Найвідомішими з цих пам'яток є «Руська правда» 
(зведення законів давньоруського права XI—XII ст.), 
«Повість временних літ», «Повчання дітям» Володимира 
Мономаха. У них певною мірою відображено всі основні 
процеси економічного та суспільного життя Староруської 
держави, зокрема соціальну структуру й відносини 
власності, суспільний поділ праці, товарно-грошові 
відносини, джерела доходів Київської держави тощо. 
Тому головну увагу під час вивчення економічної думки 
України доби середньовіччя необхідно приділити 
передовсім саме цим писемним джерелам. У 
найрізноманітніших документах XIV—XV ст. (жалуваних і 
позичкових грамотах, інвентарях, люстраціях тощо) також 
відображено відносини вотчинної форми, тогочасну 
систему повин-ностей, певні аспекти торгівлі, грошового 
обігу, розвитку сільського господарства та ремесел, 
надання позичок під заставу майна, у тому числі 
земельних володінь. Належний внесок у розвиток 
економічної думки України зроблено так званою 
полемічною літературою, яка виникла у 80-ті роки XVI ст. у 
ході боротьби проти унії та католицизму. Так, твори Івана 
Вишенського наголошують на проблемах соціальної 
рівності, оскільки майново-соціальна нерівність людей 
походить не від природи і не від Бога, а від земних 
несправедливостей, показують основні форми 
привласнення продукту праці селян і ремісників панами, 
шляхтою, духівництвом, торговцями Розвиток 
господарства країн Європи епохи Середньовіччя 
пройшов три періоди. У ранньому Середньовіччі (V— Х ст.) 
сформувалися і утвердилися визначальні риси 
феодального господарства (період генези). XI—XV ст. — 
період зрілості феодального господарства в умовах 
внутрішньої колонізації, розвитку міст і товарного 
виробництва. У пізньому Середньовіччі зароджувалися 
ринкові форми виробництва, з'явилися ознаки 
індустріальної цивілізації.  
Виникнення і розвиток господарства у європейських 
країнах мали універсальні ознаки. Разом з тим в кожній 
країні були свої особливості, хронологічні межі. Так, в 
Італії, Франції, Іспанії, Візантії цей період отримав назву 
романського, сформувався на основі спадщини Римської 
імперії та соціально-господарської системи германських 
племен. В Англії, Німеччині, скандинавських і слов'янських 
країнах перехід до феодальних відносин відбувався на 
основі розкладу родоплемінних і общинних відносин.  
1. Форми землеволодіння у Франкській державі  
Становлення феодального господарства яскраво 
простежується на прикладі Франкського королівства (V—
IX ст.), що було створено германськими племенами 
франків на території Північної Галлії (сучасної Франції), а з 
VIII ст. запанувало над більшою частиною Західної Європи. 
У V — на початку VI ст. за "Салічною Правдою" — 
збірником звичаєвого права — у Франкському королівстві 
відбувався процес перетворення землеробської громади, 
що складалася з великих сімей, де переважало 
індивідуальне господарство малих сімей. Громаді 
належали територіальне верховенство, колективна 
власність на всі землі