13. Особливості організації господарства в україні доби середньовіччя

Основою господарства слов'янських земель України було 
орне землеробство. У землеробстві практикувалася 
перелогова система, за якої поле використовували до того 
часу, поки ґрунт залишався родючим. 
Протягом VI—VIII ст. у східних слов'ян відбувався 
інтенсивний розклад родоплемінної організації, 
утворювалися перші територіально-політичні об'єднання 
— зародки держав. Основною організаційною формою 
східнослов'янського суспільства поступово ставала 
сільська громада, яка найбільш відома під назвою верв. 
Виділення сім'ї, розвиток приватної власності зумовили 
виникнення майнової нерівності. Влада переходила від 
племінного зібрання в руки окремих вождів, роль яких 
поступово зростала. Усі ці явища неминуче вели до 
виникнення міцної феодальної держави у східних слов'ян 
— Київської Русі  
 утворенням держави відбувається становлення системи її 
взаємовідносин із населенням, яка передбачала 
виробництво продукції, збір податків, несення військової 
служби. Проявом установлення першої форми панування і 
підлеглості був збір данини на користь держави — так 
званого полюддя Полюддя виражало верховне право 
князя на землю і встановлювало поняття підданства. 
Першим намаганням регламентувати повинності 
залежного населення стала податкова реформа княгині 
Ольги, з якою було встановлено "уроки" — норми данини, 
а також час і місце її збору — в укріплених пунктах — 
становищах. Це були пункти, де відбувалася торгівля. 
Вводилась одиниця обкладання: в одних місцях це був 
дим (сім'я), в інших — плуг або рало, коли обкладалося 
окреме господарство. Кілька димів становили дворище 
Слід зазначити, що землеробство та скотарство в Київській 
Русі, будучи провідними галузями господарства, досягли 
такого рівня розвитку, який в основних рисах зберігався і 
надалі. За рівнем сільськогосподарської техніки, ступенем 
розвитку землеробства і набору культур Київська Русь 
стояла на тому самому рівні, що й сучасні країни Західної 
Європи. В епоху Київської Русі відбувався справжній 
розквіт ремісничого виробництва. За джерелами можна 
виділити 64 спеціальності: обробка заліза, кольорових 
металів, дерева, каменю, шкіри й хутра, виготовлення 
кераміки, ювелірних виробів тощо. Лише із заліза й сталі 
староруські майстри виготовляли більш як 150 видів 
різноманітних виробів.