11. Особливості розвитку ремесел та міст у Середньовіччі

Утворення середньовічного міста визначалося суспільним 
прогресом, насамперед прогресом аграрного 
виробництва та ремісництва. Особливе значення мав 
розвиток товарного виробництва, що диктувало 
необхідність розвитку торгівлі, створення ринкових зон - 
базарів, ярмарків, складів, ремісничих майстерень тощо. 
Становлення міст середньовічної Європи розпочалося в XI 
ст. і йшло двома шляхами - відродженням старих, 
насамперед античних та будівництвом нових. До перших 
відносились такі міста як Рим, Неаполь, Париж, Генуя, 
Ліон, Лондон. Нові міста, як правило на старих 
поселеннях, найраніше сформувалися в Італії - Венеція, 
Піза, Флоренція, Неаполь, Брі, Амальфа, на півдні Франції 
(X ст.) - Марсель, Арль, Монпельє, Тулуза та ін. та в 
Німеччині - Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург. 
Виникнення їх саме у цих регіонах диктувалося впливом 
античної міської традиції та розвитком торговельних 
зв'язків із більш розвинутими на той час Візантією та 
країнами Сходу. З кінця XI ст. зростанню і процвітанню 
західноєвропейських міст сприяли хрестові походи. 
Особливо успішно розвивалися середземноморські міста - 
центри левантійської (східної) торгівлі. 
Місто від інших поселень відрізнялося присутністю торгу 
(ринок). 
У ХIII-XIV ст. міста стали осередками промисловості. Було 
досягнуто високого для свого часу поділу праці 
ремісників:  (переважно виробництво товарів 
повсякденного попиту). Найбільш поширеними галузями 
міського ремесла були текстильне виробництво та 
виплавка і обробка металів. В текстилі домінувало 
виготовлення сукна і грубих вовняних тканин. Значного 
розвитку досягло виробництво зброї. Безперервні війни 
вимагали великої кількості зброї і металевих обладунків 
(кольчуг, панцирів, щитів, шоломів). Попит на метал 
зумовив прискорений розвиток гірничої справи та 
металургії. Найбільш відомими були альпійські, чеські, 
рейнські, французькі, англійські й шведські копальні 
залізної руди. Відбувся перехід від відкритих горнів до 
закритих печей, які забезпечували високий 
температурний режим і дозволяли виготовляти залізо із 
тугоплавких руд. У XV ст. доменні печі мала більшість 
західноєвропейських країн. Індустріального масштабу 
металообробка досягла в німецьких містах, більшість 
металу яких ішла на виготовлення зброї. Ремісник був 
виключно товаровиробником, вів своє дрібне, просте 
господарство без застосування найманої праці.  
Надзвичайного розвитку набуває будівництво кам'яних 
споруд (церкви, замки, міські стіни, будівлі, мости), що 
викликало необхідність становлення нових і розширення 
традиційних ремесел, виготовлення допоміжних 
матеріалів