10. Структура феодального суспільства, суть рентних відносин та їх види

Землевласники-феодали мали на землю монопольне 
право, яке й визначало в умовах аграрної економіки їх 
панівне становище. Зростання великої земельної 
власності, джерелом якої були не лише «пожалування», а 
й прямі захоплення общинних земель, відбувається 
швидкими темпами. При цьому форми землеволодіння та 
соціальну структуру, що існували у Франкській державі, 
можна уявити за«Салічною правдою», одним з най-
давніших зведень звичаєвого права та пам'яткою не лише 
правової, а й економічної думки середньовіччя. 
 Головною формою землеволодіння в цей період 
стає бенефіцій, адже надання землі у повну власність (у 
вигляді алоду) значно послаблювали королівську владу і 
створювали прошарок землевласників, які вже 
відмовлялися служити. Бенефіції, тобто передача землі в 
умовну не спадкову власність, що передбачала несення 
певної служби, найчастіше військової. З часом (ЇХ—X ст.) 
виникає спадкова форма умовного феодального зем-
леволодіння — феод (або лєн), що також передбачала 
несення служби, але й земля, й посада передавалися у 
спадок. Протягом цього часу панівною формою стає теза 
«немає землі без сеньйора». тже, відповідно й селянин 
ставав утримувачем землі, отримував від феодала 
земельний наділ (вже згадуваний прекарій), де 
розміщувалися селянська садиба, рілля та інші 
господарські угіддя, з яких він і отримував необхідний для 
утримання власної родини продукт. За це користування 
(утримання) він ніс певні повинності на користь 
земельного власника. Основною формою таких 
повинностей була феодальна рента, яка виступала у 
трьох основних формах: відробіткова (панщина), 
найбільш архаїчна та найменш ефективна форма