4.Господарський розвиток та економічна думка країн

стародавнього сходу Найхарактернішими ознаками країн 
Стародавнього Сходу та спільними рисами були общинна 
організація держав та рабовласницьке 
господарство, котре стало найжахливішою та 
найбрутальнішою формою експлуатації людини людиною. 
Воно базувалося на приватній власності на засоби 
виробництва та самого виробника - раба, який не мав 
жодних прав і піддавався жорстокій експлуатації. 
Рабовласник розпоряджався не тільки працею раба, а і 
його життям. Стародавні країни Сходу мали багато і інших 
спільних рис: ручна технологія з індивідуальними та 
спільними знаряддями праці; провідна роль 
землеробства і натурального господарства; 
позаекономічний примус як засіб організації та 
привласнення суспільної праці. 
Економічній думці Стародавнього Сходу властивими були 
глибокий символізм, невіддільність від міфологічного 
розуміння світу, схильність до повчань. Основними 
джерелами її вивчення є трактати державних чиновників з 
господарської, соціально-політичної та релігійно-
філософської тематики, а також збірки законів. 
Центральне місце відводилося проблемам організації та 
управління державним господарством, обліку державного 
майна, або регламентації майнових відносин, формам 
контролю за економічною діяльністю населення.