Схiдне рабство -виникло в iV тис. до н. е. в Стародавн Єгиптi. Вигiдне географiчне полож сприяло його полiтичн та економiчному розвитку. Зокрема, швидко розвивалося землеробство на високоурожайних, поливних землях долини Нiлу. Другою важливою галуззю господарства було тваринництво, яке вiдтiснило мисливство. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з мiдi ножi, сокири, наконечники стрiл, посуд.Найбiльшим їхнiм господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства.Поступово фараони, жерцi, держ чиновники присвоїли общиннi землi, перетворивши вiльних селян на залежних вiд себе виробникiв.
Сеньйóр - феодальний власник землі, котрий віддавав частину своїх земель із селянами іншому, дрібнішому феодалові, за службу.
Соціалістичні вчення – невідємний елемент історії економічної думки, що базується на спробах віднайти шляхи формування справедливого суспільства. Критика панівного ладу і не прийняття його основи – приватної власності.
Синдика́т — одна з форм капіталістичної монополії — договірне об'єднання підприємців, окремої галузі виробництва, що створювалося з метою захоплення ринку шляхом спільного збуту товарів за спільними цінами.
Сувереніте́т — цевиняткове право здійснювати владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групоюосіб) незалежновід будь-кого.
Соціальна ринкова економіка - складова галузь економічної науки, яка поєднує переваги ринкового ведення господарства з державною політикою, що адаптувала ряд позитивних соціалістичних ідей (планування, соціальну захищеність населення тощо).
Соціально орієнтоване ринкове господарство- соціально-економічна політиа, яка поєднує в собі принципи свободи на ринку з принципом соціального вирівнювання, тобто поєднання вільної конкуренції з соціальною справедливістю.
Столипінська реформа— ряд законодавчих актів, спрямованих на перерозподіл селянської земельної площі в Російській Імперії та на підвищення продуктивності сільського господарства.
Споживча вартість — це здатність товару задовольняти певну потребу людини.
Сервітут — обмежене право користування землею, яке забезпечує іншому землекористувачеві можливість користування нею з певними обмеженнями, встановленими законом або договором.
