Нерудні корисні копалини є найбільш поширеними в Україні як за кількістю видів, так і за кількістю відкритих та освоєних родовищ. Пояснюється це тим, що до них належать надзвичайно різноманітні за походженням породи й мінерали. Нерудні копалини мають дуже широке застосування. Вони служать сировиною для галузей промисловості, безпосередньо використовуються у будівництві, науці й техніці, побуті та медицині. За запасами окремих нерудних корисних копалин (сірки, облицювального каміння, каоліну) Україна посідає провідне місце в Європі, а за запасами графіту – друге у світі (поступається лише Китаю).
Сировиною для хімічної промисловості є сірка, кам’яна і калійна сіль, фосфорити, апатити.
Україна володіє великими запасами сірки. Сірка, що має осадове походження, нагромадилася в Передкарпатському крайовому прогині. Там виявлено понад 20 родовищ самородної сірки. Її видобували у Львівській області у кар’єрах з Роздільського, Язівського,Подорожнянського, Новояворівського родовищ та способом підземної виплавки – з Немирівського. Однак внаслідок тривалого її видобутку у великих кількостях родовища сильно виснажені. Нині на більшості з них розробка сірки припинена.
Родовища солей в Україні внаслідок тривалого видобутку так само сильно виснажені. Нині обсяги видобутку цих копалин різко зменшилися. З Передкарпатським прогином пов’язаний також єдиний в Україні басейн калійної солі. Її у великих обсягах видобували у Калуш-Голинському (Івано-Франківська область) іСтебницькому (Львівська область) родовищах.
Потужні поклади кухонної солі (у кам'яному вигляді) залягають в Донбасі, Дніпровсько-Донецькій западині й Закарпатті, а у вигляді природних підземних розсолів – у Передкарпатті. Найбільшими родовищами кам’яної солі, які вже тривалий час розробляються, є Артемівське і Слов'янське (Донецька область),Солотвинське (Закарпатська область). Значні запаси кухонної солі містяться у ропі солоних водойм Азово-Чорноморського узбережжя та Криму. Зокрема її видобувають з озера Сиваш.
Поклади фосфоритів і апатитів – сировини для виробництва хімічних добрив – загалом незначні і поки що не розробляються. Промислові запаси фосфоритів знайдено у Придніпров’ї, Придністров’ї, Сумській іХарківській областях, апатитів – у Житомирській і Запорізькій областях. Поклади апатитів приурочені до магматичних і метаморфічних порід Українського щита.
Надзвичайно багаті надра України на природні матеріали, які використовуються в будівельній галузі. Одні з них попередньо проходять суттєву промислову переробку, інші безпосередньо спрямовуються на будівництво.
Мергель, крейду, вапняк, глину використовують як сировину для виробництва цементу, леси і глини– для виробництва цегли і черепиці. Гіпс, суглинки і вапняк йдуть на виготовлення так званих в’яжучих матеріалів, а пісок – як наповнювач до бетону. Родовищ цих порід в Україні багато і вони поширені повсюдно. Це стосується також родовищ кам'яних будівельних матеріалів – природного стінового каменю (туфи, вапняки), будівельного каміння (пісковики, базальти, граніти) та декоративно-облицювального каміння (граніти, габро, лабрадорити, базальти, мармур) .За запасами базальту Україна посідає провідне місце в Європі. Їх видобувають уРівненській (Клесівське родовище) і Дніпропетровській областях. Мармур розробляють у Закарпатті, Кримута Донбасі.
Серед розмаїття українського декоративного каменю особливу увагу привертають граніти.
Багато нерудних корисних копалин є сировиною для різних галузей промисловості. Вогнетривкі глини, флюсові вапняки, доломіти, формувальні піски слугують металургійною нерудною сировиною, яка використовується при виплавці чорних металів. Їх видобувають здебільшого в Донбасі, Придніпров'ї, Криму. Скляні піски, керамічні глини, каолін, які мають в Україні значне поширення, є сировиною для виробництва скла, керамічних виробів, порцеляни і фаянсу. Україна володіє значними запасами каоліну, а за його видобутком (18 % світового) поступається лише США й Колумбії. Запаси високоякісних каолінів зосереджені в областях, які розташовані на Українському щиті.
Багатоцільове призначення має графіт. Його родовища також пов’язані з Українським щитом, найбільше з них – Завалівське (Кіровоградська область). Озокерит здавна відомий у Передкарпатті, де тривалий час видобувався на великому Бориславському родовищі (Львівська область).
Є в Україні окремі родовища коштовного та напівкоштовного каміння. Воно залягає в Українських Карпатах і Кримських горах, Дніпровсько-Донецькій западині, а найбільш унікальні родовища знаходяться в межах Українського щита. Там знаходять димчастий кварц, гірський кришталь, бурштин, топаз, берил, аметист, агат, яшму. У ХХ ст. траплялися знахідки алмазів, а нещодавно знайдено перспективні їх прояви у Приазов’ї та наВолині. Волинські алмази, за оцінками фахівців, за якістю відповідають найвідомішим у світі якутським.
До гідротермальних копалин належать прісні, мінеральні і термальні підземні води, а також грязі, які можуть використовуватися з лікувальною метою.
В Україні виявлено досить значні ресурси різних мінеральних вод – вуглекислих, сульфідних,родонових та інших. За їх загальними запасами Україна знаходиться в числі провідних країн Європи. Найбільшою їх розмаїтістю відзначаються Закарпаття і південно-західні схили Карпат (відомі джерела Свалява, Поляна Синяк, Кваси, Шаян), Передкарпаття (Трускавець, Східниця, Моршин, Шкло), Західне Поділля (Гусятин, Сатанів), Причорномор'я і Крим (Куяльник, Євпаторія, Саки) Найбільш відомими джерелами мінеральних вод в інших регіонах є Хмільницьке на Вінниччині, Миргородське на Полтавщині, Березівське на Харківщині, Слов'янське на Донеччині.
Великі запаси лікувальних грязей зосереджені в солоних лиманах і озерах Причорномор'я, Приазов'я іКриму, дещо менші – у торфовищах Передкарпаття й Поділля. На відміну від мінеральних вод вони ще мало використовуються для лікування.
Термальні води в Україні виявлено на різних територіях, крім Українського щита. Вони вивчаються як джерело енергії. Перспективними для промислового освоєння є гарячі й теплі підземні води рівнинної частини Криму і Херсонської області, а також Закарпаття. Поки що термальні води використовуються обмежено, переважно з лікувальною метою.
66.
