З проблемою нерівномірності розвитку регіонів стикаються багато країн світу, причому як економічно розвинені, так і такі, що розвиваються.
Вона проявляється на всіх рівнях світового господарства − від локального до глобального − і впливає на економічний, соціальний, екологічний клімат в усьому світі та окремих державах. У зв’язку з цим пошук шляхів мінімізації негативних наслідків територіальних нерівностей розвитку, розробка ефективної регіональної політики посідає одне з центральних місць у країнах світу, особливо у країнах з високорозвинутою економікою.
Основні напрями регіональної політики розвинутих країн в основному спрямовані на розв’язання питань, що стосуються проблемних регіонів: депресивних, старопромислових, малорозвинутих (аграрно-індустріальних з екстремальними природними умовами), надмірною концентрацією населення і господарства в межах величезних агломерацій тощо.
Слід зазначити, що кожний з депресивних регіонів володіє своїми особливостями, кожен дійшов «депресивності» з різних причин. Проте загальним для всіх депресивних регіонів є те, що їх соціально-економічний розвиток значно відстає від розвитку інших регіонів України. Статистичні дані свідчать, що різниця між показниками максимального і мінімального валового внутрішнього продукту по регіонах на кінець 2008 року сягнула 11 разів, з капіталовкладень — 12,3 рази, із соціальної допомоги населенню — 4,8 рази, з рівня іноземних інвестицій — 46 разів. У світі існує ряд механізмів для розв’язання проблем депресивних регіонів, тому потрібно оцінити, які з них можуть бути вдало застосовані в контексті України. Такими механізмами є розвиток малого і середнього бізнесу, публічно-приватне партнерство, проведення децентралізації і формування бюджету «знизу».
Для подолання депресивності територій, важливо, щоб регіони відігравали вагому роль, визначали пріоритети місцевого розвитку та могли фінансувати програми соціального розвитку.
Економічні засоби мають визначальний вплив на регулювання регіонального розвитку, зокрема фінансові і грошово-кредитні методи. Вони передбачають надання одноразових, тимчасових і постійних субсидій, дотацій, позик, кредитів, премій, грантів, режиму прискореної амортизації, податкових пільг. Їх застосування дасть можливість сформувати модель впровадження цих засобів при прийнятті законодавчих актів про засади регіональної політики та практичної їх реалізації.
11.
