Основна частина українських земель в кінці ХІХ - на поч. ХХ ст. перебувала у складі Російської імперії. На той час вони вже давно втратили особливості свого політичного устрою. Із ужитку була вилучена назва “Україна”. Царизм здійснював все для того, щоб придушити будь-які спроби виявлення української свідомості, знищити національну мову і культуру.
Здавалося, що в умовах жорстокого терору і переслідувань ідеї українського відродження, особливо політичного, неможливі. Однак цього не сталося. В 1900 р. у Харкові група представників студентської громади Д.Антонович, М.Русов, О.Коваленко, П.Андрієвський та ін. створила першу на східноукраїнських землях політичну партію – Революційну українську партію (РУП). Її першим програмним документом стала брошура харківського адвоката М.Міхновського “Самостійна Україна”, видана у Львові. М.Міхновський та його однодумці, які вийшли із РУП і у 1902р., утворили Українську народну партію (УНП). Політичне кредо цієї партії було сформульоване спочатку у “Десяти заповідях”, а пізніше у “Програмі”. Їх суть зводилася до боротьби за незалежну українську демократичну республіку, яка мала складатися із союзу окремих українських земель. Наприкінці 1905 р. основна частина РУП на чолі із М.Поршем, В.Винниченком та С. Петлюрою перетворилась в Українську соціал-демократичну робітничу партію. Стояла на позиціях органічного поєднання національної орієнтації з марксизмом, домагаючись автономії України. У 1904 р. представники української ліберальної інтелігенції заснували Українську демократичну партію (УДП) (Є. Чикаленко). Своєю головною метою УДП оголосила домагання автономії України у складі конституційної монархічної Росії.
Проте серед членів цієї партії також виявились певні розбіжності у поглядах на принципові програмні положення. В результаті вже восени цього ж року частина колишніх членів УДП на чолі із Б.Грінченком, С.Єфремовим та Ф.Матушевським утворили Українську радикальну партію (УРД), яка виступала за автономію України, як рівноправну складову частину федеративної Росії. Наприкінці 1905 р. УДП і УРП об'єдналися в одну організацію – Українську демократично-радикальну партію (УДРП). Її програма складена на основі принципів федералізму і парламентаризму.
Вищеназвані партії змушені були діяти в умовах підпілля. Свої друковані органи видавали здебільшого за кордоном, зокрема у Львові, Чернівцях. Потім нелегально доставляли у Наддніпрянщину. Траплялися переслідування, арешти активних українських громадсько-політичних діячів. Тому ці партії не могли відразу набрати масового характеру і значного впливу. Однак їх поява переконливо засвідчила про те, що українське суспільство стало політично зрілішим і не бажало далі миритися із колоніальним становищем у Російській імперії.
2.
