Форми опору були різноманітними: саботаж (невиходи на роботу, псування продовольства); відмова співпрацювати з окупаційними властями; антигітлерівське підпілля;
В антифашистському русі Опору існували дві течії: радянська (партизанські загони, радянське підпілля), представники якої боролися за визволення України від німецько-фашистських загарбників, відновлення Радянської влади; націоналістична (ОУН(Б), ОУН(М), бульбівці, ОУН-УПА), представники якої боролися за визволення України від німецько-фашистських загарбників, створення незалежної Української держави.
З перших днів війни розпочалася боротьба українського народу проти німецько-фашистських загарбників. У червні-вересні 1941 р. На окупованій території було залишено 4 тис. підпільних організацій і групп КП(б)У. Проте за перші місяці окупації України значну кількість підпільних комітетів було викрито і розгромлено, а партизанські загони розпалися або були знищені. Активна боротьба із загарбниками розгорнулася на північному сході республіки. Зі створенням 30 травня 1942 p. Центрального штабу партизанського руху (ЦШПР), а згодом і Українського штабу партизанського руху (УШПР) (20 червня 1942 р.) на чолі з Т. Строкачем, розпочинається масовий партизанський рух. Штаб налагодив координацію дій партизанських загонів з операціями Радянських військ, організував постачання партизан зброєю, боєприпасами, продуктами харчування, тощо. На кінець 1942 р. в Україні не було міста, району, де б не діяли підпільні організації або партизани. У той час, коли Радянська армія громила німецько-фашистських загарбників та їхніх союзників на фронтах, партизани завдавали відчутних ударів ворогу в його тилу. Фактично боротьба партизан стала "другим фронтом" у війні. У 1943 p. за наказом УШПР проводилися глибокі рейди партизанських з'єднань. Влітку 1943 p. вони визволили велику територію в районі Новоград Волинський — Коростень — Київ — Житомир. Головною формою партизанської війни в цей період було руйнування німецьких комунікацій ("рейкова війна"). Тактика "рейкової війни" під час Курської битви призвела до втрати противником сотень військових ешелонів, блокування руху на магістралях. Найбільше піднесення партизанського руху припадає на початок 1944 p. У цей період партизанський рух набув нових рис. Партизани з боями пройшли 2100 км. територією України, Білорусії, Польщі. Боротьба радянських партизан та підпільників у тилу німецько-фашистських військ була важливим чинником успішного наступу військ Радянської армії, перемоги над ворогом.
2.
