На поч. 14 ст. українські землі номінально були під владою Золотої Орди, кордони якої сягали на заході Дунаю, Пруту, Бугу, середнього Дністра, на півночі - Росі, пониззя Сули, на північному сході - Рязанського князівства. Причорноморські степи перетворилися на нейтральну територію, що розділяла християнський та
мусульманський світи. Зважаючи на те, що ресурси Литви були невеликі, перспектива оволодіння землями на південному сході здавалася її правителям досить привабливою. Землі колишньої Київської Русі могли сплачувати багату данину, мали розгалужені торговельні шляхи, були спроможні забезпечити Литву матеріальними ресурсами та поповненням до війська. Початком литовської експансії на українські землі став похід 1321 p., який мав на меті підкорення Придніпров'я. Князі Русі чинили відчайдушний опір.
Збройне протистояння в боротьбі за українські землі відбувалося між литовцями та іншими чужинцями - претендентами на спадщину Київської Русі. Місцеве населення або зберігало нейтралітет і не чинило опору, або ж підтримувало утвердження литовського правління, яке витісняло золотоординське. Хвиля міжусобиць після смерті хана Джанібека 1357 р. призвела до розпаду Орди на дві частини з кордоном по Волзі (1362). Саме тоді литовці починають активне проникнення в землі колишньої Русі. Витіснення татарських ханів зусиллями Ольгерда сприяло поступовій інкорпорації Чернігово-Сіверщини, Київщини, Переяславщини до складу Литовської держави. Після перемоги влітку 1362 р. над татарами на березі р. Сині Води (притока Південного Бугу) до сфери литовського впливу потрапило і Поділля. Підтвердженням чому є залишення під владою Литви українських земель і після поразки литовсько-руських та союзних військ у битві з татарами на Ворсклі у 1399 р. На початку XV ст. князь Вітовт колонізував частину Причорномор'я, поширивши свою владу і на Крим. Руські князі зберігали автономність Великого князівства Литовського, що надавала легітимності литовській владі, яка мала характер толерантнішої, ніж татарська, а весь процес інкорпорації доречно названий О.Субтельним «проникненням, включенням, приєднанням».
2.
