Причини:•Козацтво зазнавало постійних утисків: магнати відбирали в них хутори, луки, ставки, млини, змушували платити податки. За будь-яку непокору козаків кидали до в'язниць, де їх катували. •Посилюється гноблення селянства, яке дедалі більше ототожнюється з польським пануванням. Крім панщини, селяни мусили виконувати й інші різноманітні натуральні та грошові повинності, а також працювати в маєтку феодала. •Чинилися перешкоди вступу українців до цехів, заняття ними ремеслом чи торгівлею. •Збільшився тиск на православну церкву, звичайним людям насаджували уніатство або католицизм. •Застосовувалися обмеження щодо освіти та вживання української мови.
Великим і значним було релігійне протистояння православ’я і католицизму, тим більше, що інтереси українців і поляків оберталися в колі двох різних світоглядів. Війна почалася в лютому 1648 із захопленням Запорізької Січі і обрання гетьманом Хмельницького. Заслуга Б.Х. полягає в тому, що він протягом року війни зумів створити з розрізнених селянських і козацьких загонів народно-визвольну армію. М. Грушевський, І. Крип’якевич, Д. Дорошенко та ін. вважають головним наслідком національно-визвольної війни (1648-1654 рр.) відновлення державності українського народу і завершення, в основному, процесу формування Української національної держави – Української козацької республіки.
ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА 1654 р. - загальна військова рада, скликана гетьманом Б. Хмельницьким у м. Переяславі для вирішення питання про взаємовідно-сини між Україною та Московською державою. Вчені по-різному оцінювали Переяславський договір між Україною та Росією 1654 р. Одні вбачали у ньому унію двох держав, другі— угоду характеру васальної залежності, треті—військовий союз (В.Липинський), четверті—акт возз'єднання (абсолютна більшість радянських вчених). Існували точки зору й про об'єднання двох держав, входження України до складу Російської держави. Але справа не у назві цього державного акту. Головне — це невизначеність державного статусу України в нових умовах. Підписуючи договір, кожна з сторін вкладала в нього свій зміст: російська вважала його узаконеною формою залежності України, українська, визнаючи зверхність Росії, сподівалася зберегти в нових умовах державну автономію. Багатовікова відсутність національної держави, досвіду державотворення й тяжкі обставини штовхнули Україну на об'єднання з державою, в складі якої вона не мала перспектив для самостійного розвитку. Надто різними були внутрішні суспільні устрої та економічне становище обох країн.
2.