Тоталітарний політичний режим характеризується всеохопним репресивним примушуванням громадян до виконання владної волі, здійснюється цілковитий державний контроль за діяльністю окремих громадян, їх об´єднань, соціальних груп . Суспільне життя ґрунтується на адмініструванні, примушуванні й заборонах, на бюрократичній системі управління.
Тоталітарному політичному режимові притаманні:
1.надцентралізована структура влади
2.монопольний політичний контроль над економікою та іншими сферами суспільства,
3.влада належить масовій політичній партії, що організована недемократично.
4.політизація, регламентація і санкціонування всієї життєдіяльності суспільства.
5.терористичний поліційний контроль за поведінкою громадян;
6вимога до громадян активно виявляти відданість режимові і підтримку його;
7ліквідація конституційних прав і свобод особи (особистості);
8репресії як засіб державної політики.
Про зміцнення тоталітаризму в Україні у 1920-1930-х рр свідчать такі тенденції та процеси:
1)утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології, яке йшло через безкомпромісну боротьбу з релігією. У 1930 р. унаслідок «організаційних заходів» автокефальна православна церква припинила своє існування. Тільки до жовтня 1930 р. в Україні було закрию 533 церкви. Майже 70% церков, які діяли до 1939 р., узагалі перестали існувати. Цілковиту монополію на офіційну ідеологію мали забезпечити органи цензури, утворені в республіці на початку 1920-х р.; 2)монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій; 3)зрощення правлячої партії з державним апаратом; 4)установлення жорсткого контролю держави над суспільним життям.
Тоталітарна система підпорядкувала духовне життя суспільства. Перед інтелігенцією, суспільствознавцями, ставилося головне завдання - теоретично обґрунтувати більшовицький режим, прославляти Сталіна як «вождя всіх часів і народів». Тоталітарна система, яка склалася на початок 1930-х рр., являла собою суворо централізовану піраміду влади, на горі якої стояв вождь - Сталін. Значні кроки в утвердженні культової ідеології були зроблені на XVI і XVII з’їздах ВКП(б) (1930-1934 рр.). На XVII З’їзді майже всі виступаючі, серед яких С. Кіров, С. Орджонікідзе, П. Постишев, К. Ворошилов, С. Косіор, звеличували Сталіна як «найбільшого революційного мислителя». Створення обстановки загальної підозрілості і доносів, масові необґрунтовані репресії, розпалювання істерії, боротьби проти «шкідників, диверсантів, шпигунів, ворогів народу» призвели до повної дезінформації засобів масової інформації та страху людей за своє життя.
2.
