Матеріальне становище населення
1.Пріоритетна відбудова важкої промисловості обумовила недостатній рівень виробництва предметів народного споживання, що породжувало дефіцит товарів першої необхідності.
2.Зруйнованість житлового фонду і спрямування основних коштів на відбудову важкої промисловості призвели до того, що звичайним явищем стали т. зв. «бараки» і «комуналки».
3.В умовах нестачі товарів першої необхідності, і в т. ч. – продовольства, до 1947 р. існувала карткова с-ма забезпечення продовольчими продуктами і комерційні (значно вищі) ціни у державній торгівлі.
4.У 1947 р. була проведена грошова реформа, яка мала конфіскаційний хар-р. вона знищила, ті збереження населення, які були «на руках» та обмежела заощадження в ощадкасах за рахунок пропорційно нееквівалентного обміну.
5.Звичайним явищем була «добровільно-примусова» купівля облігацій держ позик на відбудову нар господарства, що здійснювалась публічно під наглядом партійних органів.
Особливості відбудови промисловості
1.Передбачалося відбудувати промисловість за 5 років, спираючись виключно на власні сили (при відсутності іноземних кредитів).
- промислової бази зі сходу в умовах початку «холодної війни» не проводилася.
3.Трудових ресурсів не вистачало. Тому на відбудову промисловості активно залучалися демобілізовані військовослужбовці, репатрійовані «остарбайтери» і військовополонені. Трудовій мобілізації підлягала частина селян (передусім - жінки), використовувалася праця полонених-німців. Трудовий ентузіазм поєднувався із застосуванням репресивних заходів.
4.Ставка робилася на відбудову важкої промисловості (80% капіталовкладень), тоді як с/г фінансувалося по «залишковому принципу» - лише 7% (15% - за іншими джерелами).
4.Основні зусилля – на відбудову вуглевидобувної промисловості Домбасу та енергетичної галузі, металургії і машинобудування.
5.У 1950 р. обсяг промислового виробництва в Україні перевищив довоєнний рівень на 15%. Однак, якщо виробництво засобів виробництва зросло на 105%, то виробництво предметів споживання лише на 23%.
Післявоєнне село
Село продовжувало відігравати роль джерела ресурсів для відбудови промисловості. Це обумовило ряд проблем розвитку села.
1.За роки війни була підірвана матеріальна база колгоспного виробництва (передусім не вистачало техніки і тяглової худоби).
2.Існувала суттєва різниця між державними закупівельними цінами і цінами в державній роздрібній торгівлі.
3.Оплата праці в колгоспах за «трудодні» була мізерною і мала символічний характер.
4.Придбане господарство селян підривалося системою грошових і натуральних податків, які вводилися, щоб примусити селян до сумлінної праці в колгоспі.
5.Застосовувалися репресивні укази щодо селян, які не виробили норми трудоднів (заслання на примусові роботи до Сибіру)
Вказані проблеми зумовили падіння продуктивності праці в с/г, яке разом з несприятливими кліматичними умовами та політикою держави на збільшення хлібозаготівель – призвели до голоду 1946-1947 рр. під час голоду померло майже 1 млн. чоловік і біля 3х млн. хворіли на дистрофію.
Однак вказані труднощі сприймалися народом як тимчасові наслідки війни і пеане незадоволення компенсувалося високим рівнем ентузіазму і вірою в «світле майбутнє»
