Заощадження (S) – складова сукупного доходу, яка не витрачається на споживання.
Гранична схильність до заощадження (s’) – це величина додаткового заощадження, що викликана однією додатковою одиницею доходу, тобто це частка приросту заощаджень у додатковій одиниці сукупного доходу.
s’= ∆S/∆Y
де s’ – гранична схильність до заощадження,
∆S – приріст заощаджень,
∆Y – приріст доходу кінцевого використання.
Сума граничних схильностей до споживання і заощадження завжди дорівнює одиниці. Це пояснюється тим, що приріст доходу може використовуватись або на споживання, або на заощадження.
Функція заощаджень (S) – графік або формула, що відображає зв*язок між сукупними заощадженнями і сукупним доходом.
S= - Со + s’Y= - Со + ( 1 - с’) Y
де S – функція заощаджень,
Со – автономне споживання,
s’ – гранична схильність до заощадження,
Y – доход кінцевого використання.
Точка А – точка нульового заощадження. Праворуч від точки А має місце реальне позитивне заощадження, а ліворуч – від*ємне заощадження («життя в борг»).
Середня схильність до заощаджень (s) – частка сукупних заощаджень у сукупному доході.
s = S/Y.
