Сутність мультиплікатора інвестицій. Парадокс ощадливості.

-це коефіцієнт, який показує залежність зміни одного макроекономічного параметру від зміни іншого параметру. Мультиплікатор діє в обох напря­мах, спри­чиняє багаторазове зменшення або збільшення.

Мультиплікатор інвестицій(за Дж. Кейнсом)- коефіцієнт, який показує зміну сукупного доходу від зміни автономних інвестицій. Величина мультиплікатора визначається як відношення зміни у реальному обсязі виробництва(∆Y)  до початкової зміни в інвестиціях(∆I)

Y– зміна ВВП;

_I — початкова зміна запланованих інвестицій, яка викликає приріст ВВП.

Мультиплікатор можна обчислити також з урахуванням граничної схильності до споживання(с):

m

Оскільки 1- с'=s',то мультиплікатор можна визначити й іншою формулою:

m=

З вище зазначених формул випливає, що мультиплікатор інвестицій перебуває у прямій залежності від граничної схильності до споживання та у зворотній залежності від граничної схильності до заощаджень

Парадокс ощадливості — полягає у тому, що рішення суспільства заощаджувати більше може спричиняти до скорочення реальних за¬ощаджень, оскільки збільшення заощаджень ёозначає зниження спо¬живчих видатків, в результаті чого сукупний попит і ВВП, а зреш¬тою інвестиції і заощадження, можуть зменшитися.

Пояснення до графіка

Якщо зі збільшенням заощаджень одночасно на ту саму величину зростають і заплановані інвестиції, то створюються сприятливі умови для еконо­мічного зростання, що, втім, може обмежити поточне споживання населення. Припустімо, що національна економіка перебуває у рівноважно­му стані з обсягом виробництва Y₁. Несприятливі прогнози спонукають домогосподарства заощаджувати більше. Функція заощаджень переміщується з S₁ у S₂, а інвестиції залишаються на попередньому рівні. Зниження споживчих ви­датків, підсилене мультиплікативним ефектом, зменшує рів­новажний обсяг виробництва з Y₁ до Y₂. Внаслідок зниження обсягу виробництва і доходу з Y₁ до Y₂ заощадження у точці Е₂ є такими ж, як і у точці Е₁ Однак якщо зі збільшенням заощаджень від рівня F₁ до F₂ одночасно зростуть на таку саму величину й заплановані інвес­тиції, то рівноважний обсяг ви­робництва залишається поперед­нім (Y₁), і економіка не ввійде у фазу спаду. Проте зросте частка інвестиційних благ, що створить сприятливі умови для економічного зростання, але може відносно обмежити поточне споживання населення.