Фіскальна (податково-бюджетна) політика держави –сукупність заходів держави щодо формування і використання бюджетуЖ;політика використання держ. видатків і надходжень до бюджету з метою вплинути на основні макроекономічні показники. Основні інструменти фіскального регулювання:податки (формують надходження до бюджету) – Т,державні витрати-G. Податки класифікують на:прямі – податки з доходів,непрямі –мито,акцизи.Податкові ставки поділяються на :пропорційні-податкова ставка не змін. із зростанням доходу;прогресивні-под.ставка збільшується із зростанням доходу,регресивні-под.ставка зменшується при зростані доходу.Податкова ставка-це величина податку відносно одиниці бази оподаткування.Податкова ставка:середня T(Y)=,гранична T(Y)=. Основні функції фіскальної політики:1) Вплив на стан господарської кон'юктури.2) Перерозподіл національного доходу.3) Нагомадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.
Основні джерела доходів:1) Податки.2) Власні доходи держави від виробничої та інших формдіяльності.3) Платежі за ресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі.4) Позики у формі державних облігацій.
Дискреційна фіскальна політика передбачає свідомі дії держави щодо змін в оподаткуванні та державних витратах і реалізується через інструменти :-зміна ставок оподаткування,-скасування або запровадження нових податків чи податкових пільг. Залежно від напряму впливу на макроекономічні параметри розрізняють:Стимулювальну дискреційну фіскальну політику –держава збільшує видатки і зменшує податки.Стримуючу дискреційну фіскальну політику-держава скорочує видатки і збільшує податки(з метою зменшення інфляції).Недискреційна фіскальна політика ma її інструменти:
*під недискреційною фіскальною політикою розуміють автоматичні зміни (без додаткового втручання уряду) в обсягах податкових надходжень та державних витрат..* інструменти недискреційної фіскальної політики називають автоматичними стабілізаторами,якими є:-інструмент ,що змінився автоматично,оскільки залежить від розміру ВВП і стану економіки
Недискреційна або автоматична фіскальна політика виконує важливу стабілізаційну функцію в економіці. Також це дії держави на основі певних правил ,встановлення такої системи податків і видатків,яка забезпечує автоматичні зміни у фіскальній сфері без додаткового втручання уряду.
Спостерігаються ефекти мультиплікації, сила яких визначається:- мультиплікатором державних витрат (збільшення державних витрат призводить до збільшення ВВП на величину, яка в Mg перевищує значення приросту G). ∆Y/∆G=mG; - мультиплікатором податків (показує вплив зміни податків на обсяг ВВП). ∆Y/∆T=mT
Крива Лаффера відбиває зв’язок між податковими ставками (ПоС) і податковими надходженнями (ПН).
Осн. ідея Лаффера полягає в тому, що за умови зростання податкової ставки від нуля до 100% податкові надходження спочатку збільшуються від нуля до певної максимальної величини (ПН2), а потім зменшуються знову до нуля. Згідно з кривою Лаффера, точка ПоС1 відображає такий стан в економіці, коли діючі податкові ставки є надмірними. Це означає, що вони стримують ділову активність, тобто не створюють необхідних стимулів для збільшення ВВП як податкової бази до такого рівня, за яким податкові надходження могли б досягти свого максимального значення.
|
Отже, за кривою Лаффера, якщо діючі податкові ставки є надмірними, то їхнє оптимальне значення дозволить збільшити вир-во за умов незмінності або навіть зростання податкових надходжень. Досвід застосування цієї теорії на практиці не дав однозначної відповіді щодо її ефективності.
|
T(Y)
