Міжнародна торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому МПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарі та послуг, згідно з їх техніко – економічним рівнем, природними та географічними умовами.
Теорії міжнародної торгівлі:
- порівняльних переваг (Д. Рікардо) – кожна країна повинна спеціалізуватися на виробництві тієї продукції, у випуску якої вона має порівняльні переваги (менші порівняльні витрати).
- факторна теорія зовнішньої торгівлі (Е. Хекшер, Б.Олін) - раїни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних факторів виробництва. Країни, що володіють великим капіталом, мають експортувати капіталомісткі товари та імпортувати трудомісткі.
- життєвого циклу товару (Р. Ванон) – в міру стандартизації технології виробництва випуск технологічно складних товарів, через виникнення порівняльних переваг (низька заробітна плата), переміщується в країни з нижчим рівнем доходів.
- забезпечення конкурентних переваг (М. Портер) – показує залежність конкурентоспроможності країни на світовому ринку від певних параметрів. На конкурентоспроможність нації впливають: 1) факторні умови 2) умови попиту на внутрішньому ринку 3) рівень розвитку обслуговуючих галузей та близьких галузей і виробництв 4) стратегії фірми та конкурентна ситуація 5)роль уряду 6) випадкові обставини
- альтернативних витрат (Г. Хеберлер) – дослідж. технолог змінних. Країни експортують продукцію найпередовішого технологічного вир-ва, сприяючи поширенню в світі новітніх технологій.
Форми держ регулювання міжнародної торгівлі:
-Протекціонізм – економ політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі.
-Фритредерство (вільна торгівля) – це зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торговельні відносини з іншими країнами
