Антимонопольна політика - комплекс заходів,розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.
Американська антимонопольна - спрямована проти монополії як структурної одиниці.
Європейська антимонопольна - має регулятивний характер і спрямовується,головним чином ,на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.
Перші антимнопол закон були прийняті ще у 1889 (у Канаді) і 1890 (у США) рр..(закон Шермана). Пізніше закон Шермана був доповнений законом Клейтона (1914), законом про Федеральну торгову комісію (1914) та іншими, які становлять основ антитрестівського законодавства США.
Антимонопольне законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об’єднань. Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку.
Антимонопольне законодавство передбачає такі заходи:
- організаційні — диференціація та оптимальні сполучення організаційно-економічних форм і розмірів підприємств;
- економічні — сприяння розвиткові конкуренції, диверсифікації діяльності, вільного утворення цін;
- економічне стимулювання та підтримка розвитку зовнішньоекономічної діяльності;
- адміністративно-правові заходи для боротьби з монопольними посяганнями, організація антимонопольного державного контролю, контроль за справедливим роздержавленням майна, сприяння конкуренції;
- недопущення зловживання монопольним становищем на ринку
