Власність – сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів вир-ва та його результатів.
Об’єкти власності – це все те, що можна привласнити чи відчужити.
Суб’єкти власності – це персоніфіковані носії відносин власності.
Власність визначає:
-суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами вир-ва;
-специфічність дій економічних законів певної ек сис-ми;
-цілі та мотиви вир-ва;
-характер розподілу і споживання створеного продукту;
-класову і соціальну структуру сус-ва;
-панівну систему політичної та економічної влади.
Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин: 1) відносини володіння; 2) відносини користування; 3) відносини розпорядження.
Існує два типи власності: приватна і суспільна.
Приватна власність - це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.
Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб'єкти суспільної власності відносяться один до одного як рівноправні співвласники. У цих умовах основною формою індивідуального привласнення стає розподіл доходу, а мірою його розподілу - праця.
Суспільна власність існує у двох формах: державній і колективній .
