Економічна теорія, пізнаючи об’єктивну економічну реальність, відкриває і формулює економ категорії, закони та принципи.
Економічні закони – це система причинно-наслідкових зв’язків у певних економ процесах, які мають не випадковий, а закономірний характер.
Економічна категорія – це логічне поняття, абстракція, логічне теоретичне вираження пануючих у суспільстві виробничих відносин. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін.
Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, ті, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності ек процесів та явищ. Закони виражають сутність ек відносин. Економ закони носять об’єктивний характер. Вони, як і закони природи, діють в об’єктивній реальності, поза свідомістю людей. Тому люди довільно змінити чи відмінити ці закони не можуть.
Економічні закони у своїй сукупності поділяють на:
1. Всезагальні. – функціонують у всіх економ системах (закон зростання продуктивності праці, закон зростання потреб, закон нагромадження, закон відтворення).
2. Загальні. – функціонують у кількох економ. системах, де існують для них відповідні економ умови (закон ринкової економіки).
3. Специфічні. – функціонують у межах лише однієї економ. системи.
Об’єктивний характер економ законів не виключає їх пізнання та використання у практиці господарювання.
Пізнання економічних законів – з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, що існують у тих чи інших ек процесах.
Форми пізнання та використання ек законів:
- Емпірична, коли люди, не знаючи сутності ек законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності.
- Наукова, коли люди, пізнавши і розкривши сутність ек законів, використовують їх свідомо, а отже, більш ефективно у своїй ек діяльності.
Економ закони використовуються на певних рівнях, а саме:
1. науково-теоретичний. На основі результатів наукового аналізу ек процесів та явищ відкриваються та формулюються ек закони, дається тлумачення їх і створюються концепції розвитку економіки.
2. державно-управлінський. Державна влада, спираючись на закони ек теорії і провідні концепції, розробляє відповідні правові закони та положення, визначає програми ек розвитку та форми і засоби виконання їх.
3. господарсько-практичний. Використання ек законів у практиці господарювання ек суб’єктів.
У сфері ек життя суспільства крім ек законів, діють ще і суб’єктивно - психологічні. Вони безперечно впливають на економіку.
