Історико-економічну теорію нації обгрунтував відомий ідеолог марксизму К. Каутський, який підкреслював велике значення економічного чинника при виникненні нації. Чинниками, що зумовлювали процес формування нації., він вважав також територію, географічне положення та військове становище, транспорт і особливо мову, недооцінюючи при цьому національну самосвідомість. Сучасну націю Каутський розглядав як продукт економічної необхідності та різних чинників, що виникли на грунті капіталістичного способу виробництва. Нація, на його думку, становить постійно змінюване суспільне відношення; за різних умов вона становить дещо вельми різноманітне.
Психологічну теорію нації обгрунтували французький учений XIX ст. Ж. Е. Ренан, який твердив, що «нація — це душа, духовний принцип», та О. Бауер, який вважав, що нація — сукупність людей, «спільністю долі згуртованих у спільність характеру».
Представники етнологічної теорії нації зосереджуються тільки на етнічних ознаках: спільності походження, національній самосвідомості тощо.
Початок культурологічної теорії нації було закладено працями німецького філософапросвітителя XVIII ст. Й. Гердера, який наголошував на своєрідності духовної культури різних народів, зокрема південнослов'янських, поезію яких високо цінував. Цей напрям був розвинений у працях одного з ідеологів австромарксизму К. Реннера, який визначав націю як «союз осіб, які однаково розмовляють», «культурний союз».
За територіальною ознакою нації поділяють на територіальні (мають власну територію) ібезтериторіальні. Прикладом останніх до створення у 1948 р. Держави Ізраїль були євреї.
Територіальні нації, в свою чергу, поділяються на єдині (мешкають в одній державі) ірозділені. В різні періоди розділеними були німецька, польська, українська, в’єтнамська, єменська нації, нині – корейська.
