За Нового часу сформувалися основні національні школи високорозвинутої політичної думки, вдосконалювалися актуальні й для сьогодення політичні ідеї.
Англійська політична думка найвищого злету сягнула у творчості філософа і природознавця Томаса Гоббса. На думку Гоббса, людина — не суспільно-політична істота, а егоїстична тварина («людина людині вовк»). За Гоббсом, держава — це і є суспільство, а суспільство — і є держава, які підносяться над людиною.
Локк був виразником ліберально-конституційного напряму англійської політичної думки. Держава, за Локком, виникла не внаслідок «війни всіх проти всіх», а з первісного миру і злагоди серед рівних і вільних людей для забезпечення цих природних, невідчужуваних прав і захисту приватної власності.
Вагомий внесок у розвиток політичної думки зробив французький правознавець, просвітник, один із засновників новітньої політичної науки Шарль Луї Монтеск´є. Він наголошує, що головне завдання держави — забезпечити людині політичні свободи (можливість робити все, дозволене законами), і громадянські свободи (спокій духу, відчуття громадянської безпеки правил судочинства, тощо).
Отже, політичні вчення Нового часу, підсумувавши попередні досягнення громадсько-політичної думки та всебічно висвітливши проблему примирення через політику держави й суспільства, заклали основи формування й розвитку новітньої політології.
