Вибори - найважливіший компонент сучасної політики, уявляють собою спосіб формування органів влади й управління з допомогою висловлювання за правилами державної волі громадян. Вибори зазвичай закріплений періодичний процес обрання складу органів чи посадових осіб. Вибори як невід'ємний елемент демократії несуть у собі відбиток її різної форми грають у її різних моделях неравноцінну роль. Порівняно низька значимість виборів у політичних системах, які базуються на прямих формах демократії, особистої участі громадян, у підготовці та прийнятті найважливіших державних рішень. У разі сучасних демократій вибори - їх стрижневою механізм, головна форма прояви суверенітету народу, його політичної ролі як джерела влади. Вони є також найважливішим каналом подання у органах влади інтересів різних громадських груп. Загальні вибори припускають право участі у них кожного громадянина. Вони дозволяють здійснювати найбільший вплив на влада: зберігати чи міняти парламенти й уряду, забезпечувати їх перед народом, змінювати політичного курсу тощо.
Виділяють три основні види виборчих систем: мажоритарну, пропорційну і змішану.
Мажоритарна виборча система — виборча система, згідно з якою переможцем є той кандидат, котрий набрав встановлену законом більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Тут головним суб'єктом виборів є особа (кандидат).
Залежно від способу встановлення переможця, виділяють:
1. Мажоритарну систему абсолютної більшості 2. Мажоритарну систему відносної
3. Мажоритарну систему кваліфікованої більшості.
Пропорційна виборча система — система, за якої мандати розподіляються між списками політичних партій (блоків) пропорційно до кількості отриманих голосів. Вона характеризується створенням багатомандатних виборчих округів або єдиного багатомандатного округу.
Види пропорційної системи:
1) із жорсткими списками;
2) з напівжорсткими списками;
3) з преференціями.
З метою нівелювання недоліків мажоритарної та пропорційної виборчих систем деякі країни впроваджують різновиди змішаної системи.
Змішана виборча система — процедура проведення виборів, яка охоплює елементи як мажоритарної, так і пропорційної виборчих систем. Цю виборчу систему застосовують зазвичай у тих державах, де триває пошук і становлення виборчої системи, або необхідно досягти компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.
Рефере́ндум — в державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань.
Умови проведення референдуму і його процедура регулюються конституціями і законодавством країн.
В залежності від предмету, способу проведення і сфери застосування розрізняють: референдум конституційний (на всенародне голосування виноситься проект конституції чи конституційні поправки) і законодавчий (предмет референдуму — проект закону), загальнодержавний чи місцевий, обов'язковий референдум чи факультативний.
При обов'язковому референдумі проект відповідного акту підлягає ратифікації всіма виборцями.
