Відомий український історик Олександр Матвійович Лазаревський народився 20 червня 1834 р. в с. Гирівці (нині — с. Шевченкове) Конотопського повіту. В десятирічному віці він вступив до Конотопського повітового дворянського училища, а 1850 р. уже був учнем Петербурзької гімназії, де і зацікавився історією України. З 1853 р. О. М. Лазаревський починає друкувати свої перші замітки з української історії в газеті "Черниговские губернские ведомости". Після вступу на історико-філологічний факультет Петербурзького університету він поглиблює вивчення історії України і пише ряд наукових праць. 1858 р., коли О. М. Лазаревський закінчив університет зі ступенем кандидата, був виданий його збірник "Указатель для изучения Малороссийского края". Через три роки він назавжди залишив столицю і повернувся на Чернігівщину, де продовжив плідно займатися науковою роботою. Свої праці він друкував у місцевих та петербурзьких виданнях.
Лазаревський — автор близько 450 праць і статей переважно з історії Лівобережної України 17-18 ст. Головну увагу історик приділив дослідженню історії селянства — «Малоросійські посполиті селяни 1648-1788» (1866), козацької старшини і Шляхти — «Нариси дворянських родів Чернігівської губернії» (1868), «Нариси малоросійських фамілій» (1875-76), «Люди старої Малоросії» (1882-88), колонізації та землеволодіння — «Опис старої Малоросії» (1888-1902), адміністративно-судового устрою Гетьманщини — «Суди в старій Малоросії» (1898) та ін. Л. видав важливі документальні публікації: «Щоденник М. Ханенка» (1884), «Сулимівський архів» (1884), «Мотижинський архів» (1890), «Щоденник генерального підскарбія Якова Маркевича» (1893-97), «Любецький архів графа Милорадовича» (1898) та ін.
В основі історичної концепції Лазаревського лежала ідея народництва. В своїх працях історик підкреслював визиск українського селянства з боку козацької старшини і як результат — неприхильне ставлення до Гетьманщини та її діячів («Замітки про Мазепу», 1878; «Павло Полуботок», 1880). Зосереджуючись в основному на соціально-економічних проблемах, Лазаревський менше уваги звертав на політичний занепад Гетьманщини внаслідок колоніальної політики російського уряду. Це зумовило деяку однобокість історичної концепції вченого, що підкреслювала українська історіографія, хоча високо оцінила його вкладу розвиток історичної науки в Україні.
Заслугою Лазаревського є те, що він ввів у наукове користування велику кількість документів, архівних матеріалів, які мають велике значення у вивченні історії Лівобережної України другої половини 17-18 століть.
Дослідження історії
Здобув популярність, як історик. Саме він відкрив Рум'янівське «Описание Малороссии», що вважалося втраченим.
Лазаревський вів дослідження на території Лівобережної України. Найбільш відомі його праці: «Очерки малороссийских фамилий», «Малороссийские посполите крестьяне (1648-1783 гг.)», «Описание старой Малороссии» та ін. Саме він відкрив дворянські фальсифікації історії України (спираючись на архівний матеріал).
Бібліографічна діяльність
Щодо бібліографії, то вчений почав нею займатися ще з юнацьких років. У 1853 р., навчаючись у старших класах гімназії, він надрукував у «Черниговских губернських відомостях» свій «Опыт указателя источников для изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношениях». Цим посібником молодий бібліограф прагнув «принести хотя малую лепту на пользу науки…». До покажчику ввійшла російська та українська книжково-журнальна література – історична і бібліографічна, а також роботи з географії, статистики та етнографії – всього 154 джерела.
Цей «Опыт», поклав початок історичній бібліографії в Україні. Про нього позитивно віднісся «Журнал Министерства народного просвещения», історик-славіст О.М.Бодянський та відомий російський бібліограф Г.М.Геннаді.
Після позитивних відгуків про «Опыт», Лазаревський поставив за мету розширити свою працю. Поступивши до університету, він отримав вихід до Петербурзької публічної бібліотеки.
Займаючись в бібліотеці, він обробляє першу частину свого покажчика (російську). У 1858 р. надсилає перший випуск «Указателя источников для изучения Малороссийского края» О.М.Бодянському.
В цьому «Указатели» подано майже в чотири рази більше джерел ніж в «Опыте». Всього зареєстровано 554 номери за 1622-1857 рр. За складом покажчик наближався до загального покажчика з українознавства.
«Указатель источников» вийшов з посвятою Бодянському, саме він був першим учителем Лазаревського з бібліографії. Бодянський навчав старанності бібліографування та не прощав бібліографічних неточностей.
Паралельно з підготовною «Указателя» Лазаревський розпочав роботу над складанням іншого великого посібника – «Украинская литературная летопись». Цей літопис він вів протягом трьох років – 1856-1858. За ці роки бібліограф зареєстрував 70 книг і статей.
«Летопись» являла собою критико-бібліографічний огляд поточної української та українознавчої літератури.
Праці
• Исторический очерк Батурина (1625-1760)/ А. Лазаревский. – Киев : Типогр. В.И. Завадзкого, 1891. – 18 с. – Оттиск из 6 книги "Чтений в Историческом обществе Нестора Летописца";
• О собирании материалов для истории освобождения крестьян от крепостной зависимости в пяти губерниях Киевского учебного округа/Ал. Лазаревский. – [б.м.] : [б.вид.]. – 8 с. – Авт. указ. в коце статьи. - Отд. оттиск.;
• По поводу ста лет от смерти графа П.А. Румянцева/Ал. Лазаревский. – 16 с. – Отд. оттиск из "Киевской старины". - Конволют. Перепл. с перепиской П.А. Румянцева (6 писем);
• Историко-статистические сведения о населенных местностях Конотопского уезда/Ал. Лазаревский. – Киев : ТИпография К.Н. Милевского, 1890. – 24 с. – Отд. оттиск из памятной книжки Конотопского земства.;
• "Сведения о церковных школах и богадельнях в старой Малороссии в XVIII в.";
• "Очерки старейших дворянских родов Черниговской губ." (там же, кн. 2, вып. 1 и 2);
• "Павел Полуботок" ("Рус. Архив" 1880);
• "Из истории сел и селян левобережной Малороссии" ("Киевская Старина", 1891, 1 и 11);
Видання Лазаревського
• "Обозрение Румянцевской описи Малороссии", Чернигов, 1866—85 (Л. принадлежит первая половина "Обозрения", вып. 1 и 2 и часть 3 до стр. 415);
• "Описание Черниговского наместничества, Д. Пащенка" ("Записки Черн. Губ. Стат. Комитета", кн. 2, приложение);
