Німецька революція 1848 - 1849 рр. була незакінченою буржуазно-демократичною революцією. На відміну від Французької революції ХУІІІ ст.. Німецька революція 1848 р. розвивалась по низхідній лінії. Вона не вирішила головних, історично поставлених перед нею задач: не була створена єдина Німеччина, в країні збереглись старі монархічні порядки, не були скасовані в селі феодальні повинності.
Головними причинами поразки Німецької революції були: при великій кількості місцевих виступів відсутність єдиного центру боротьби; зрадницька тактика ліберальної буржуазії, її зрада революційному народу; нерішучість і коливання дрібнобуржуазної демократії, її відмова від радикального вирішення аграрного питання; недостатня організованість і низька свідомість пролетаріату, що заважало йому піднятися до ролі керівника революції; придушення національно - визвольного руху. Що підірвало розмах революції; могутність в країні монархічних традицій.[ 12, 407 ].
Хоч революція 1848 р. в Німеччині була не завершена і зупинилась на півдороги, вона не була безплідною. Пануючі кола пішли на проведення соціально-економічних перетворень, що сприяли розвитку капіталізму.