Конституція IIIроку республіки і характер режиму Директорії (жовтень 1795 р. —листопад 1799 р.). 22 серпня 1795 р. термідоріанський Конвент прийняв нову конституцію IIIроку республіки, за якою виборчі права надавали тільки платникам податків. Таким чином, майновий ценз було відновлено. Вибори стали двоступеневими. Виборцями могли бути особи віком не менш як 25 років, що мають нерухому власність. Було засновано Законодавчий корпус із двох палат: ради п'ятисот із законодавчою ініціативою і ради старійшин з осіб не молодших за 40 років. Виконавча влада надавалась Директорії з п'яти членів, яких обирала рада старійшин із списку, поданого радою п'ятисот. Муніципалітети у великих містах скасовувалися. Склад Законодавчого корпусу повинен був щороку оновлюватися на одну третину в результаті виборів нових членів.Члени Конвенту не без підстав побоювались, що їх забалотують у новий Законодавчий корпус. Народне повстання в преріаліпоказало непопулярність політики термідоріанців. Буржуазія вже не могла вести за собою народ. Водночас посилювались контрреволюційні підступи роялістів — прихильників реставрації Бурбонів. Щоб зберегти за собою владу, термідоріанці провели декрет, яким незаконно закріплювалось дві третини місць у Законодавчому корпусі за членами Конвенту. Отже, вибори призначались тільки для однієї третини членів обох палат. Декрет цей викликав незадоволення народу, з чого й скористалися роялісти.13 вандем'єра IVроку (5 жовтня 1795 р.) роялісти зробили спробу очолити заколот. Понад 20 тис. чоловік зібралося поблизу приміщення Конвенту, вимагаючи скасувати декрет про вибори. Багато хто з них діяв з намови роялістів. Для придушення заколоту Директорія звернулась до генерала Бонапарта і доручила йому командувати військами в Парижі. З його наказу на підступах до будинку Конвенту було поставлено гармати. Пострілами з гармат повсталих розігнали. Це було перше застосування картечі у вуличному бою. Бонапарт скористався цим випадком як шанолюбець і кар'єрист, щоб вислужитись перед великою буржуазією і зробити собі кар'єру. Після розгрому повстання 13 вандем'єра вплив Наполеона дуже зріс. Директорія вбачала в ньому генерала, готового захистити її від народних мас і від роялістів.Урядування Директорії було прямим продовженням панування великої буржуазії — багатих купців, банкірів і промисловців, спекулянтів, які наживалися на постачанні армії і на скуповуванні та перепродуванні національного майна. Лихоманка комерційних справ, прагнення до збагачення, сп'яніння від розкошів і наживи опанували багатьох власників. Запроданство і спекуляція проявлялися з неприхованим цинізмом. Найвпливовішими членами Директорії були хитрі й спритні ділки і кар'єристи з багатої буржуазії: капіталісти, адвокати, генерали. Головною особою у першому складі Директорії, який належало періодично оновлювати, став колишній офіцер флоту Баррас, що нажив спекуляціями величезне багатство. Цей жадібний користолюбець, марнотрат і розпусник завжди був у товаристві гравців і темних ділків.Придушивши народні заворушення і заколот 13 вандем'єра, велика буржуазія відкрито поринула в розкоші й розпусту, тішачись своїм багатством. Салони багатих банкірів і спекулянтів вражали вульгарною пишністю, розпущеністю звичаїв. А тим часом посилились злидні і нестатки народних мас. Безперервне зростання дорожнечі, падіння курсу паперових грошей і спекуляція призвели по того, що ремісники й робітники ледве животіли.
