Контрреволюційний переворот 9 термідора (27 липня 1794 р.).Більшістьчленів Конвенту належала до нової буржуазії, яка нажилася в ході революції. Режим якобінської диктатури вони розглядали як вимушений і терпіли його тільки під тиском народних мас та через те, що боялися реставрації феодальних порядків у разі вторгнення армій коаліції. Перемога біля Флерюс заспокоїла нову буржуазію. Тиск народних мас на Конвент влітку 1794 р. вже ослаб. Комуна Парижа, секції, клуби і народні товариства втратили колишнє значення.В таких умовах буржуазія хотіла відновити необмежену свободу збагачення, ліквідувати режим революційної диктатури і терору, який загрожував спекулянтам та іншим великим власникам. Заможне селянство вже не відчувало потреби в якобінській диктатурі для захисту своєї власності від зазіхань роялістів і не було заінтересоване в збереженні якобінського уряду. Перемоги армій Конвенту знову збудили завойовницькі прагнення буржуазії — захопити лівий берег Рейну і створити вздовж кордонів Франції залежні від неї республіки. Для здійснення цього «нові багатії» хотіли скинути уряд якобінців на чолі з Робесп'єром, Сен-Жюстом і Кутоном, прихильниками обмеження великих капіталів, укладення миру без завоювань.У червні — липні 1794 р. значна частина монтаньярів, що раніш підтримувала якобінську диктатуру, об'єдналася з «болотом» Конвенту.Якобінський блок розпадався. У надрах Конвенту почала складатись контрреволюційна змова. Багато хто із змовників — Тальєн, Фрерон, Баррас та інші — були типовими «новими багатіями», які шукали наживи й насолод, розбагатіли під час революції на спекуляціях, розкраданні й хабарництві, використовували терор для кар'єри і особистого збагачення. Заради влади і наживи вони ладні були йти на будь-які злочини. Продовження революційного терору загрожувало їм гільйотиною.Участь у змові ряду членів Комітету громадського порятунку й Комітету громадської безпеки, серед них і Карно, який керував армією, вкрай ослабило позиції Робесп'єра та його прихильників. їхньою опорою залишався Якобінський клуб, але він уже не був для «нових багатіїв» таким страшним, як раніш. До змовників приєдналися і деякі «крайні» якобінці, що не розібралися в цілях головних змовників. Вони були незадоволені стратою Ебера та Шометта і боялись за своє життя.Помітивши, що назріває контрреволюційний переворот, Робесп’єр виголосив у Якобінському клубі промову, в якій закликав оновити склад Комітетів громадської безпеки і громадського порятунку. Але другого дня, 9 термідора IIроку республіки, коли Сен-Жюст взяв слово в Конвенті для виступу з цього питання, змовники зчинили галас. На вимогу Тальєна було декретовано арешт багатьох діячів Комуни Парижа. Потім голосами «болота» і змовників Конвент постановив заарештувати Робесп'єра, Сен-Жюста, Кутона та інших осіб. «Республіка загинула, — вигукнув Робесп'єр, — розбійники тріумфують!»Заарештованих відвели до в'язниці, але в цей час частина Національної гвардії підняла повстання. Перелякані тюремники звільнили заарештованих, і вони перейшли в ратушу під охорону вірних Комуні національних гвардійців.Робесп'єр і Сен-Жюст проявили в ці години вагання, вони не зважилися одразу послати батальйони секцій, що зібралися біля ратуші, проти змовників. Вночі, стомившись чекати, національні гвардійці почали розходитись. Тим часом війська змовників ринули до ратуші. Кутон викинувся з вікна, Робесп'єр був поранений пострілом із пістолета в нижню щелепу. Наступного дня 22 чоловік, серед них Робесп'єра, Сен-Жюста і Кутона, після формального встановлення особи було гільйотиновано. 11 термідора стратили 70 членів Комуни Парижа.Незадоволення робітників і ремісників соціально-економічною політикою якобінців послабило опір народних мас і революційних батальйонів Національної гвардії силам перевороту. 9 термідора було крахом якобінської диктатури. Трагічно загинули її найвидатніші діячі. Французька буржуазна революція скінчилася.
