Законодавчі збори балансували між озброєним народом і королівською владою. Така непослідовність і нерішучість, відмова від проголошення республіки сприяли новому піднесенню революції.
Політична криза ускладнювалася воєнними поразками. Хвилю обурення серед парижан викликали повідомлення про те, що Марія-Антуанетта ще до початку бойових дій передала австрійцям план ведення воєнної кампанії. Погроза командувача армії інтервентів герцога Брауншвейзького знищити Париж, якщо не буде відновлено законну владу короля і покарано бунтівників, ще більше згуртувала народ. 9 серпня 1792 р. було створено революційну повстанську Комуну Парижа. У ніч на 10 серпня під П керівництвом тисячі людей оточили, а потім і захопили королівський палац. Законодавчі збори змушені були усунути короля від влади, однак через деякий час і Комуну було оголошено незаконною організацією. Новий уряд — Тимчасову виконавчу раду — сформували жирондисти. Міністром юстиції став один з якобінців — Жорж Дантон.
Не припиняла своєї діяльності й Комуна, яку очолювати Робесп'єр і Марат. Навколо неї гуртувалося чимало жителів Парижа та околиць.
15 серпня 1792 р. почалися вибори до Національного Конвенту (зборів), який повинен був переглянути конституцію. Виборчі права було надано всім чоловікам, які досягли 21-річного віку, майновий ценз ліквідовано.
Поки в Парижі тривали вибори, сюди невпинно наближалася прусська армія. Парижанам пощастило зібратися з силами лише у вересні; біля поселення Вальмі 20 вересня 1792 р. французи здобули переконливу перемогу над австро-прусськими військами. Того самого дня у Парижі зібрався Конвент, який ухвалив рішення про ліквідацію монархії та проголошення Франції республікою.
