Початок формування культури співпадає з процесом становлення людини як такої. Первісна культура у часі є найдовшим періодом у розвитку культури. Його хронологічні рамки є приблизними: початок - 1,5-2 млн. років тому і завершення - рубіж IV - III тис. до н.е. У цей період були закладені найфундаментальніші підвалини культури. В сивій давнині первісного суспільства виникає безліч явищ культурного буття людини: мова - основний засіб спілкування, виразу та фіксації смислу і знання, що згуртувала людей і дала могутній поштовх розвитку культури в цілому; різні форми господарювання, суспільний поділ праці, знаряддя праці, житло, одяг. Складається родова община, шлюб, релігійно-міфологічні уявлення, мораль, мистецтво тощо. Первісна культура започатковує розвиток культури людства, а тому є необхідним та важливим моментом її аналізу в цілому.
Мистецтво на ранніх етапах розвитку людства можна розглядати як своєрідну магічну форму інобуття реальності, що є підставою для розповсюдження теорії магічного походження мистецтва, яка вважається найбільш поширеною та визнаною. Згідно з цією теорією, першими митцями були шамани, а твори мистецтва - зображення тварин, на яких вони вражені списами чи стрілами - символізували успіх у полюванні тощо.
Первісне мистецтво виступало універсальною мовою духовного життя первісного суспільства, виражало колективний погляд на світ, а не на особисті погляди авторів художніх творів. Мистецтво як засіб виразу духовного життя первісної людини було безпосередньо вплетене в практичне життя. Тому ритуальні маски, статуетки, натільні та наскальні малюнки ніколи не виступали за властивими їм функціями для своїх творців як витвори мистецтва. Для первісної людини художня функція в них поки що немовби "спить", і тому сьогодні, сприймаючи їх як мистецтво і відносячи їх до арсеналу художньої культури людства, сам термін "первісне мистецтво" нам слід вживати із значною мірою умовності.
Вершиною первісного синтезу людської діяльності було образотворче мистецтво, яке починається із знаково-символічних зображень. Вони закріплювали необхідний досвід і важливі форми поведінки. Приблизно таке ж ідеологічне навантаження мав танок, який міг бути ритуальним та побутовим, мисливським і військовим, чоловічим або жіночим, імітував сцени господарської діяльності, статевих відносин тощо.
Більшість витворів первісного мистецтва пов'язана з образами тварин - мамонти, бізони, олені. Що стосується зображень людини, то за кількістю пам'яток, котрі дійшли до наших часів, вони посідають друге місце. Причому абсолютна більшість з них - це зображення жінки, що обумовлено насамперед тривалим домінуванням матріархату в історії первісного суспільства. Жінка була продовжувачем роду та традицій, а відтак - берегинею ритуальних секретів і племінної моралі.
Наскальні малюнки та ритуальні танці виступали способом розширення, подвоєння реальності, спробою побудувати бажану для людини реальність і контролювати її. Первісне мистецтво в його міфологічній оболонці орієнтоване не на надприродне, а на природні можливості людини, що постають в її уяві.
Мистецтво первісної епохи стало підґрунтям наступних етапів розвитку культури.