Україна в первісну добу
На території сучасної України давні люди з’явилися майже 1 млн років тому. Стародавню історію України умовно поділяють на чотири періоди, залежно від того, із яких матеріалів виготовлялися знаряддя праці. Кам’яний вік — період в історії людства (1 млн років тому — Іv тис. до н.е.), коли люди виготовляли знаряддя праці з каменю. Кам’яний вік поділяють на палеоліт, або давній кам’яний вік (1 млнроків тому — Х тис. до н.е.), мезоліт, або середній кам’яний вік (X—vIІ тис. до н.е.), і неоліт, або новий кам’яний вік (vIІ—Iv тис. до н.е.).За палеоліту давні люди виготовляли знаряддя праці із каменю та дерева: рубило, гостроконечник, скребло, ніж, дротик, спис, гарпун, голку. За мезоліту винайшли лук зі стрілами, човен,пліт,приручили собаку. Основними заняттями людей були збиральництво, полювання, рибальство. Панувало привласнювальне господарство — форма господарювання, за якої все необхідне для життя людина брала в природі у готовому вигляді. Формами суспільної організації виступали первісне людське стадо, материнська родова общиляли знаряддя праці з каменю. Кам’яний вік поділяють на палеоліт, або давній кам’яний вік (1 млн років тому — Х тис. до н.е.), мезоліт, або середній кам’яний вік (X—vIІ тис. до н.е.), і неоліт, або новий кам’яний вік (vIІ—Iv тис. до н.е.).За палеоліту давні люди виготовляли знаряддя праці із каменю та дерева: рубило, гостроконечник, скребло, ніж, дротик, спис, гарпун, голку. За мезоліту винайшли лук зі стрілами, човен, пліт,приручили собаку. Основними заняттямина (матріархат), плем’я.
За неоліту давні люди винайшли нові прийоми обробки каменю — шліфування й свердлення, вдосконалили старі та винайшли нові знаряддя праці — серп, мотику, зернотерку. Основними заняттями людей стали землеробство, скотарство та ремесла. Виникло відтворювальне господарство — формаг осподарювання, за якої людина сама виробляла все необхідне для життя. Материнську родову общину замінила батьківська родова община (патріархат).Відбулася неолітична революція — поступовий перехід від привласнювального до відтворювального господарства, від кочового до осілого способу життя, від матріархату до патріархату.Основними видами релігійних вірувань давніх людей були анімізм (віра в душі й духів, які нібито присутні в усіх живих і неживих предметах), тотемізм (поклоніння певному виду рослин чи тварин,що вважалися охоронцями роду), фетишизм (поклоніння предметам неживої природи,які нібито наділені чудодійною силою), магія (обряди, засновані на вірі в здатність людини впливати на інших людей, тварин, явища природи, богів).
Найвідомішими стоянками кам’яного віку на території України є Королеве (Закарпаття), Кіїк-Коба (Крим), Молодове (Чернівецька обл.), Мізин (Чернігівщина), Межиріч (Канівщина), Кирилівська(Київ), Кам’яна Могила (поблизу Мелітополя).
Періодизація стародавної історії України
Кам’яний вік 1 млн. років тому — Іv тис. до н.е.
Мідно-кам’яний вік (енеоліт) Іv—ІІІ тис. до н.е.
Бронзовий вік ІІ—І тис. до н.е.
Ранній залізний вік І тис. до н.е. — початок І тис. н.е.
Мідно-кам’яний вік (енеоліт) — період в історії людства (Іv—ІІІ тис. до н.е.), коли люди почали виготовляти знаряддя праці з металу — міді. Мідні знаряддя перевершували своїми якостями кам’яні, хоч і не витіснили їх, оскільки мідь була досить м’яким металом У період мідно-кам’яного віку відбувся перший суспільний поділ праці -відокремлення скотарства від землеробства. На території України поширилися дві основні групи племен — скотарські у степовій зоні й землеробськів лісостеповій зоні.
Трипільську культуру відкрив археолог В. Хвойка наприкінці ХІХ ст. біля с. Трипілля на Київщині. У Іv — середині ІІІ тис. до н.е. трипільці розселилися в басейнах р. Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Пруту, а також на Волині, Поділлі й у Північному Причорномор’ї.Основними заняттями трипільців були орне землеробство і скотарство, важливу роль у господарстві відігравали рибальство, мисливство, ремесла. Трипільці виготовляли керамічний посуд, прикрашений орнаментом із символічних малюнків у вигляді спіралей, трикутників, фігур людей і тварин (мальована кераміка).
Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку. Трипільські племена займали просториСхідної Європи від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Розвивалася ця культура в IV–III тис. до н. е. (протягом 1500–2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. В Україні виявлено понад тисячу пам'яток трипільської культури. Вони згруповані у трьох районах: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині. Вірогідно, за густотою розселення об'єднання племен.
Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення (близько 190 тис. км²). Жодна з європейських розвинених землеробських енеолітичних культур не могла зрівнятися з нею за площею або темпами поширення. Під час свого найбільшого розквіту (наприкінці середнього етапу) населення на всій території трипільської культури за різними оцінками становило від 410 тис. до щонайменше 1 млн осіб.
Проблема походження трипільців не до кінця з'ясована. Більшість археологів схиляються до думки, що основу ранньотрипільської культури становили південні землеробсько-скотарські племена культур балканського походження, які, однак, в процесі поширення на нові східні території включали в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур.
Бронзовий вік — період в історії людства (ІІ—І тис. до н.е.), коли для виготовлення знарядь праці
люди використовували сплав міді та олова. У період бронзового віку відбувся другий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землеробства. Родову громаду змінила сусідська (територіальна), з’явилася майнова нерівність, виникли політичні об’єднання — союзи племен.
